1 На двайцять четвертий день сього місяця зібрались усі сини Ізрайлеві, спощені й в дранках і з попілом на головах своїх. 2 І відділилось насіннє Ізрайлеве від усіх чужородців, і стали й сповідались із гріхів своїх і з проступків батьків своїх. 3 І стояли на свойму місці, і четвертину дня читали з книги закону Господа, Бога свого, а четвертину сповідались і молились Господеві, Богові свойму. 4 І стали на підвисшеному місці левітів: Ісус, Банія, Кадмиїл, Шеванія, Вунній, Шеревія, Банія, Ханані й покликали голосно до Господа, Бога свого. 5 І сказали левіти — Ісус, Кадмиїл, Банія, Хашавнія, Шеревія, Годія, Шеванія, Петахія: Встаньте, славіте Господа, Бога вашого від віку й до віку. Нехай славлять імя твоє, достойне всякої слави й висше над усяку прославу й похвалу. 6 (І промовив Ездра:) Ти, Господи, єдиний, Ти сотворив небо, небеса небес і все військо їх, землю і все, що на ній, моря і все, що в їх, і ти живиш усе й небесне військо тобі кланяється. 7 Ти сам, Господи Боже, вибрав Аврама й вивів його з Ура Халдейського, й дав йому ймя Авраама, 8 І знайшов його серце вірним перед тобою, й постановив із ним завіт, щоб дати (йому й) насінню його землю Канааніїв, Геттіїв, Аморіїв, Ферезіїв, Евузіїв і Гергезіїв. І додержав єси слова свого, бо ти праведний. 9 Ти побачив нужду батьків наших в Египті й почув поклик їх коло Червоного моря. 10 І показав знамення й чуда над Фараоном і над усіми слугами його, й над усім народом землі його, ти бо знав, які вони були горді проти їх, і вчинив єси собі ймя до сього дня. 11 Ти розділив перед ними море, і вони пройшли серединою моря по суші, а тих, що гнались за ними, ти покинув у глибінь, наче камінь у розгукані води. 12 Стовпом хмаряним вів ти їх в день а стовпом огняним вночі, щоб освічувати їм дорогу, якою їм ійти. 13 І зійшов ти на Синай-гору й говорив до їх із неба, й дав їм суди справедливі, закони певні, постанови й заповіді добрі. 14 І вказав єси їм святу твою суботу, й передав їм заповіді й постанови й закон через слугу твого Мойсея. 15 І хліб із неба давав ти їм в голоді їх, і воду з каменя добував їм у спразї їх, і сказав їм, щоб ійшли і зайняли землю, що її дати їм ти заклявся, піднявши руку твою. 16 Але вони й отці наші були упрямі, й держали туго шиї свої й не слухали заповідей твоїх; 17 Не хотіли коритись і не згадали про чуда твої, які ти чинив із ними, й держали туго шию свою, та в упрямості своїй настановили собі провідників, щоб вернутись в неволю свою. Але ти єси Бог, що любиш прощати, добрий і милосердний, довготерпіливий й велико милостивий, й не покинув єси їх 18 І хоч вони зробили собі вилите теля й сказали: Оце бог твій, що вивів тебе з Египту, і хоч вони завдавали велику зневагу, 19 То ти в великому свойму милосердю не покидав їх в пустині; стовп хмаряний не відходив від їх в день, щоб вести їх дорогою, а стовп огняний вночі, щоб присвічувати їм на дорозї, якою б їм ійти. 20 І дав єси їм Духа твого доброго, щоб на путь їх наводив, і манни твоєї не віднимав від уст їх, та й воду давав їм, щоб гасили смагу. 21 Сорок років харчував ти їх у пустині; вони ні в чому не мали недостачі, одежа їх не ставала стара, й ноги їх не пухли. 22 І передав ти їм царства й народи й поділив їх (ними), й забрали вони землю Сигона, й землю царя Гесбонського, й землю Ога, царя Басанського. 23 І розмножив ти синів їх, неначе зорі на небі, й увів їх у землю, про яку ти говорив батькам їх, що вони прийдуть її посісти. 24 І ввійшли сини їх і посіли землю. І ти покорив їм осадників землі Канааніїв і віддав їх в руки їм, і царів їх, і народи землі, щоб вони робили з ними, що хотіли. 25 І зайняли вони утверджені міста й родючу землю, й забрали доми, повні всякого добра, криниці висічені (в камені), виноградники й сади маслинні і силу дерева (з овощами) на їжу. Вони їли, насичувались, ставали гладкі й жили в гаразді, по великій доброті твоїй. 26 Та стали вони неслухняні й зворохобились проти тебе, й знехтували законом твоїм; убивали пророків твоїх, що вговорювали їх обернутись до тебе, й завдавали велику зневагу. 27 І Ти віддав їх у руки ворогів їх, що гнобили їх. Та коли вони в лиху годину покликали до тебе, ти вислухував їх із небес, і по великому змилуванні твойму посилав їм визволителів, і вони визволяли їх із рук ворогів їх. 28 Коли ж в їх був спокій, то знов починали чинити зло перед лицем твоїм, і ти віддавав їх в руки ворогів їх, а вони панували над ними. Але як вони знов покликали до тебе, то ти вислухував їх із небес і по великому змилуванні твойму, визволював їх багато разів. 29 Ти пригадував їм, щоб обернулись до закону твого, але вони були уперті, і не слухали заповідей твоїх і відхилялись від постанов твоїх, зза яких би жив чоловік, наколи б виконував їх, і чинили спину свою твердою, й шию свою тугою та й не слухали. 30 Дожидаючи їх навернення, проволікав багато років і впоминав їх Духом твоїм через твоїх пророків, та вони не слухали їх. І ти віддав їх в руки чужоземніх народів. 31 Але ти в великому милосердю твойму не вигубив їх цілком, і не покинув їх, ти бо Бог добрий і милостивий. 32 А й тепер, Боже наш, Боже великий, пресильний і страшний, додержучий завіт і милость! не маловаж у себе всі страждання, які спадали на нас, царів наших, князїв наших, священників наших, пророків наших, батьків наших, і ввесь народ твій від часів царів Ассирийських по сей день. 33 Ти справедливий в усьому, що впало на нас, бо ти чинив по правді, а ми винуваті. 34 Царі наші, князї наші, священники наші і отці наші не держали закон твій, й не вважали на заповіді твої та впоминання твої, якими ти напоминав їх. 35 І в державі своїй, в великому добрі від тебе, яке ти давав їм, і в просторій та плодючій землі, що нею наділив єси їх, вони не служили тобі і не відвертались від своїх лихих учинків. 36 І от ми тепер невольниками; на тій землі, що ти дав батькам нашим, щоб живитись плодами її та добром її, ось ми наймитами. 37 І вроджай свій множить вона в користь царям, яким ти покорив нас за гріхи наші. А вони панують над тілами нашими й над товаром нашим по своїй волі, й ми в великій нужді. 38 По всьому тому ми складаємо тверду обіцянку* й підписуємо, й на підписові печать князїв наших, левітів наших і священників наших.