Псалом 2
Чому бентежаться народи
і племена задумують марне?
Повстають царі землі,
і можновладці гуртуються разом
проти Господа
й проти Його Помазанця.*
«Розірвемо їхні кайдани, – кажуть вони, –
скинемо їхні пута!»
 
Той, Хто сидить на небесах, сміється,
Володар глузує з них.
Тоді Він промовить до них у гніві Своєму
і полум’ям люті Своєї настрашить їх:
«Ось Я поставив царя Мого
над Сіоном, Моєю святою горою».
Сповіщу-но я постанову Господню:
Він промовив до мене: «Ти Мій Син,
Я сьогодні породив Тебе.
Проси в Мене –
і Я дам Тобі народи у спадок,
і володіння Твоє – аж до країв землі.
Ти уразиш їх жезлом залізним,
як посуд, виріб гончаря, розіб’єш їх».
 
10 Отже, царі, схаменіться,
отямтеся, судді землі!
11 Служіть Господеві зі страхом
і радійте з тремтінням.
12 Цілуйте Сина,§
щоб Він не розгнівався
і щоб ви не загинули на своєму шляху,
бо гнів Його спалахне вмить.
Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!
* Псалом 2:2 Давньоєврейське маші́ах означає людину, призначену Богом для особливої місії; це призначення супроводжувалося обрядом помазання олією. Такий обряд помазання здійснювався над священниками, пророками й царями (Лев. 8:1-36; 1 Сам. 9:16; 2 Сам. 12:7; 1 Цар. 19:16). Майбутній Визволитель світу також названий помазанцем Божим (Іс. 61:1). Слово помазанець грецькою мовою звучить як хрістос. Псалом 2:4 Тут вжито давньоєврейське слово адона́й, тобто Володар, Пан. Псалом 2:7 Цей вираз, імовірно, пов’язаний із давнім звичаєм інавгурації (помазання) царя: могутній цар-сюзерен проголошував підлеглого йому царя-васала своїм «сином», а момент інтронізації розглядався як «народження». Подібні вирази зустрічаються в епіграфічних текстах стародавнього Близького Сходу. Див. також. Пс. 109. § Псалом 2:12 Цілування нового царя було знаком визнання його влади, див. попереднє посилання.