1 Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї, 2 сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих. 3 І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір. 4 Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять. 5 І сталось, зібрались уранцї князї їх та старші, та письменники в Єрусалимі, 6 та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської, 7 і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се? 8 Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві! 9 коли в нас оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся, 10 то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розпяли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий. 11 Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла; 12 і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам. 13 Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом, 14 і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти. 15 Звелївши ж їм вийти з ради, радились між собою, 16 говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи. 17 Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей. 18 І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове. 19 Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, — судїть. 20 Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити. 21 Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нїчого, за що б їх покарати, задля народу; бо всї прославляли Бога за те, що стало ся. 22 Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення. 23 Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші. 24 Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них; 25 котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі? 26 Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його. 27 Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими, 28 зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись. 29 І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє, 30 і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса. 31 А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою. 32 Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє. 33 І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх. 34 Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане, 35 та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було. 36 Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин, 37 мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.