1 Почуйте се слово, ним я заплачу над вами, доме Ізраїля! 2 Упаде, — вже більше не встане дїва Ізрайлева! кинута об землю, та й нїкому буде підвести її! 3 Так бо говорить Господь Бог: В такому городї, що виступав тисячкою, останеться сотня, а в тому, що виступав сотнею, останеться десять в родї Ізраїля. 4 Тим же то ось як промовляє Господь до Ізрайлевого дому: шукайте мене, а будете жити. 5 Не шукайте собі Бетелю, в Галгал не ходїте; та й в Версаву не вчащайте; пійде бо Галгал у неволю, а Бетель в нїщо обернеться. 6 Шукайте ви Господа, а будете жити, ато обхопить він дом Йосифів пожаром і не буде нїкого в Бетелї, пожежу вгасити. 7 Ой ви, що правосуд обертаєте в отруту, а справедливість кидаєте під ноги на землю! 8 Хто се сотворив сїм зірок і Оріона, та робить із чорної темряви ясний поранок, а день перемінює у темну ніч, — хто скликує води морські (в хмари) й розливає їх по обличчю землї? Се він — Господь імя йому! 9 Він підкріпляє опустошника проти сильного, й пустошник уходить в твердиню. 10 А вони ненавидять того, що в воротях картає, й гидують тим, хто правду говорить! 11 За те ж, що топчете вбогого й користь собі з його хлїба берете, хоч собі будинки й з тесаного каменя помуруєте, ви в них не будете жити; понасаджуєте сади-виногради, та вина з них не пити мете. 12 Я бо знаю, що за безлїч проступків ваших, що за великі гріхи ваші: ви ж — вороги праведного, берете гостинцї, і перекручуєте справи бідного. 13 Тим то мовчить і розумний того часу, бо час се лихий. 14 Нї! добра, не зла шукайте, коли хочете жити, а тодї й Господь Бог Саваот буде з вами, як се ви говорите. 15 Одцурайтеся ж лихого, а добро полюбіте, та привернїть правосуд у брамі; може бути, що Господь Бог Саваот помилує ще останки з Йосифа. 16 Бо ось що говорить Бог Саваот, Вседержитель: По всїх улицях буде плач, і по всїх дорогах будуть голосити: Горе, о горе! прихожого хлїбороба закликати муть, щоб з ними смутився, й тямущих у плакальних піснях, — щоб голосили. 17 Та й по всїх виноградниках буде плач, бо се я, — я перейду почерез тебе, говорить Господь. 18 Горе тому, хто день Господень бачити хоче! На що він вам — той день Господень? Темрява він, а не сьвітло, — 19 Се все одно, що від лева б утїк хто, та на ведмедя наскочив, або, прийшовши в домівку, об стїну обперся рукою, а гадюка його вкусила. 20 Хиба ж бо день Господень не темрява, а сьвітло? нї, він — пітьма, нема в нїм просьвітку. 21 Ненависні, противні менї сьвята ваші, не милі менї пахощі з жертов ваших під час сьвяточних сходин ваших. 22 Коли приносити мете менї всепалення чи хлїбові приноси, то я їх не прийму, та й на подячну жертву з ситих назимків ваших я й не гляну. 23 Віддали гук пісень твоїх від мене, голосу гусел твоїх я чути не хочу. 24 Правосуд нехай у вас, як вода, тече, й справедливість — як бистрий потік. 25 Хиба ж ви жертви та хлїбові дари в пустинї через сорок років менї приносили, ти, доме Ізраїля? 26 Нї, ви носили намет Молохів та зорю бога вашого Ремфана, — боввани, що їх самі собі поробили. 27 Тим то я геть із Дамаску вас попереселяю, говорить Господь; Бог сил небесних — імя йому.