1 Слово пророче про Моабіїв: Так! ніччю збурений буде Ар-Моаб* і спустошений; так! вночі збурений буде Кир-Моаб і спустошений! 2 Виходить він ід Баїту й Дибону, виходить на висоти, плакати; Моаб ридає над Набою й Медевою; в усїх їх острижені голови, у всїх оголені бороди. 3 Скрізь по улицях у веріттю люде; на дахах, по ринках всї ридають, в сльозах потопають. 4 І Есебон і Елеала голосять; крик їх доходить аж до Яази. 5 Й моє серце ридає над Моабом; втїкають із його ʼд Сигору, до третьої Егли; виходять, плачучи, на Лухит; по Хоронаїмській дорозї гірко голосять; 6 Бо висхнуть води в Нимримі, позасихають луги, трава вигорить, вся зелень ізникне. 7 Тим переносять вони останки добутку, та, що врятували, поза ріку Арабську. 8 Плач по всїй землї Моабській; Як вони голосять, чути аж в Еглаймі, плач його несеться до Беер-Елиму; 9 Бо вода в Дибонї взялась уже кровю; — та я наведу на Дибон іще нове лихо — левів на тих, що з Моабу повтїкали, та й в краю зостались.