1 В той день буде в землї Юдиній ся пісня сьпіватись: Місто кріпке в нас; він спасеннє дав нам замість мурів і валів. 2 Відчиняйте ворота, нехай ввійде народ праведний, що любить правду. 3 Твердого духом хорониш ти в повному впокої, за те, що він на тебе вповає. 4 Вповайте ж на Господа повіки, бо Господь Бог — се твердиня вічна. 5 Він поскидав тих, що згорда високо неслися, — той високий город; скинув його, поверг його, скинув у порох. 6 Топче його нога, ноги вбогого, стопи нуждарів. 7 Путь праведного рівна; ти вирівнуєш стежку праведному. 8 (стоячи) На стежцї судів твоїх, Господи, ми вповали на тебе; до твого імени й памяті про тебе змагала душа наша. 9 Душею моєю взлїтав я поночі до тебе, й духом у внутрі моєму буду шукати тебе з досьвітнього ранку; коли бо присуди твої дїються на землї, тодї живущі на сьвітї навчаються справедливостї. 10 Як безбожний буде помилуваний, — не навчиться справедливостї; він коїти ме лихо в землї праведних, та й не буде оглядатись на Господню велич. 11 Господи! ти знімав правицю твою високо, та вони не бачили її; нехай же побачать і засоромляться ненавидники люду твого; огонь твій нехай пожере ворогів твоїх. 12 Господи! ти даруєш мир; бо ж усї справи наші ти нам устроюєш. 13 Господи, Боже наш! над нами крім тебе панували володарі другі; та ми задля тебе одного імя твоє шануєм. 14 Мертві вже не ожиють; велетнї не встануть, бо ти навідався й вигубив їх, та затратив всю память про них. 15 Ти намножив люд, Господи, велико намножив; ти прославив себе, розширив гряницї землї. 16 Господи! він же тілько в нуждї шукав тебе; виливав тихі молитви, коли кари твої спадали на його. 17 Мов та вагітна, як прийде час їй родити, мучиться, кричить у болях, оттак бували й ми перед тобою. 18 І ми бували вагітні, мучились, — та родили хиба вітер; спасення-добра не приспорили землї, й невірні осадники землї не попадали. 19 Та мерцї твої ожиють, устануть мертві тїла! Оживайте ж, веселїтесь, що в порох лягли; бо роса в тебе, — роса, що живить травицю, й земля викине померших. 20 Ійди ж, народе мій*, ввійди в свої хатини; зачини за собою двері, сховайся на часинку, докіль гнїв перейде; 21 Ось бо, Господь вийде з пробутку свого покарати земнородних за їх беззаконство; й земля видасть із себе кров, що повсисала; не таїти ме вже своїх убитих.