1 Утїшайте, втїшайте мій нарід, говорить Бог наш; 2 Промовляйте до серця Ерусалимові й вістїте йому, що час боротьби його вже скінчився, що неправедність його вже надоложена, бо він прийняв аж удвоє за гріхи свої з руки Господньої. 3 (Се дасть ся чути) голос покликуючого в пустинї: Стелїть дорогу Господеві, рівняйте в степу стежки Богу нашому; 4 Всякий видол нехай заповниться, а всяка гора й горб нехай униз подадуться, всякі закрути нехай випростуються, й місця нерівні вирівняються. 5 Бо явиться слава Господня, й побачить всяке тїло (спасеннє од Бога); так бо сказали уста Господнї. 6 Голос покликує: Вісти! А я сказав: Що вістити? (Ось що:) Всяке тїло — трава, й всяка краса його — в полі цьвітка. 7 Засихає трава, вяне цьвіт, коли подує на його подих Господень: так і люде — трава. 8 Засихає трава, вяне цьвітка, слово же Бога нашого тріває по всї віки. 9 Взійди ж із веселою вістю на гору, Сионе! Кликни голосом із усієї сили, Ерусалиме, подаючи вість благую! кликни, не бійся; скажи містам Юдейським: Ось він, — Бог ваш! 10 Ось, ійде Господь у потузї, в його руцї — власть. Ось, нагорода його з ним; так, заплата його перед лицем у його. 11 Як пастирь, пасти ме він стадо своє; на руки ягняток брати ме він і носити їх на грудях у себе, а дійні водити. 12 *Хто б то вичерпав пригорщею воду, хто пяддю виміряв небеса; хто змістив у міру пил земний, зважив на вазї гори, а на тарілках вагових — горби? 13 Хто збагнув дух Господень, був порадником йому і вчив його? 14 З ким він радиться, хто наводить його на розум, вказує правду, навчає його знання, або показує дорогу до мудростї? 15 В його люде — мов крапля з відра, а на вазї важять за пилинку. Мов порошинку підійме він острови. 16 Мало в його всього Ливану на дрова до жертви, мало всїх стад його на всепаленнє. 17 Всї народи перед ним — нїщо, менш пустого нїчого значать вони в його. 18 Так кому ж ви уподобите Бога й хто йому рівня? 19 Виливає мистець ідоли, золотарь золотить їх, та начіплює їм ланцюжки срібні. 20 Неспроможний же про такий принос, вибирає тверде дерево, вишукує умілця, щоб зробити боввана, що стояв би непорушно. 21 Чи то ж ви не знаєте? чи ви не чували? хиба же вам не говорено від початку? хиба ж не навчились із основ землї? 22 Се ж він є той, що над кругом земним престолує, а живущі на йому — хиба тілько, як саранча перед ним; він простер небеса, мов намітку тоненьку, й розширив їх, мов намет на житло. 23 Він князїв у нїщо обертає, й суддїв земних — у пусту марницю. 24 Ледві в землю посаджено їх, ледві їх посїяно й в землї пень їх вкорінився, — дихнув він, і ось вони зівяли й понїс їх вітер, як солому. 25 Хто ж у вас рівня менї, хто подобен? — говорить Сьвятий. 26 Позирнїть лиш у гору очима й побачте, хто се сотворив? хто військо небесне виводить по його лїчбі? А всїх їх кличе він на імя, й в великій потузї й силї своїй не дає він нї одному згубитись. 27 Як же се ти, Якове, говориш і кажеш, Ізраїлю: Дорога моя закрита перед Господом, справи мої забуті Богом моїм. 28 Чи ще ж ти не збагнув, чи сього не чував єси, що вічний Господь Бог, творець усієї вселенної, безʼутомний і на силах не впадає, та й що розум його недослїдимий? 29 Він же додає сили втомленому й підкріпляє знемощілого. 30 І молодїж, буває, знеможе — ослабне, та й мужі впадають на силах, 31 Тілько хто на Бога вповає, в того сила відновлюєсь; підніме крила, як орел, побіжить і не вмучиться, пійде і не втомиться.