1 Сталося ж одного дня, що сини Божі прийшли стати перед Господом; та прийшов і Сатана між ними стати перед Господом. 2 І спитав Господь Сатану: Звідкіля прийшов єси? Відказав Сатана Господеві й говорить: Я ходив по землї й обійшов її навкруги. 3 І рече Господь Сатанї: А звернув ти ввагу на раба мого Йова? Другого бо такого нема на землї, такого щирого, справедливого, богобоязливого та щоб так цурався лихого. 4 І відказав Сатана й промовив: Шкуру за шкуру, а за свою душу оддасть чоловік усе, що має. 5 Просьтягни тільки руку твою й торкнись костей його й тїла його, — чи благословити ме він тебе? 6 І рече Господь Сатанї: Ну, він у руцї твоїй тільки душу (життє) його пощади. 7 І пійшов Сатана зперед Господа, та вдарив Йова лютою проказою від підошов аж до тїмя. 8 І взяв він черепок, щоб ним скребтись, та й сїв на попелищі (далеко від господи). 9 І промовила до його жона його: Чи ти ще держати мешся твердо в твоїй праведностї? Занехай Бога й умри. 10 Він же промовив до неї: Ти плещеш таке, як яка безумна. Приймали ми добре од Господа, а лихого б то й не приймати? У всьому тому не провинив Йов устами своїми. 11 Перечувши три приятелї Йовові про все те нещастє, яке на його впало, пійшли, кожен із свого місця: Елифаз Теманський, Билдад Савхеаський й Зофар Наамський, й зійшлись, щоб пійти разом посумувати з ним і розважити його. 12 Споглянувши на його віддалеки, не познали його та й заплакали в голос; і роздер кожен одежу на собі, та й почали кидати порох проти неба понад головами своїми. 13 І седїли вони такенькі біля його на землї сїм день і сїм ночей, й нї один не говорив до його й слова, бачили бо, що біль його був надто великий.