1 І відказав Йов і промовив: 2 Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас. 3 Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь. 4 Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом? 5 Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші. 6 Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє. 7 Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові? 8 Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх. 9 Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними. 10 Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає. 11 Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть. 12 Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку; 13 Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну). 14 А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх! 15 Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись? 16 Бачиш, щастє їх не з їх рук. — Та рада безбожних нехай буде далека від мене! 17 Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму? 18 Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром! 19 (Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. — (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав. 20 Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя. 21 Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився? 22 Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)? 23 Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі; 24 Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом. 25 Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра. 26 А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх. 27 Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте. 28 Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники? 29 Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань? 30 Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік? 31 Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв? 32 Кладовище для його — глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку. 33 Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.