1 І повів Йов дальш мудру мову свою й говорив: 2 Вірно, як жив Бог, (хоч і не дав менї суду), і Вседержитель, (хоч і огірчив мою душу), 3 Що, покіль я ще дишу, й дух його в ніздрах моїх, 4 Не скажуть уста мої неправди, й льжи мій язик не промовить. 5 Далеко се від мене, щоб я вас непохибними вважав; нї! поки тху мого, я праведностї моєї не зречуся. 6 Твердо при правдї стояв я й не попущусь її; совість моя не докорить менї по весь вік мій. 7 Ворог мій буде менї, як безбожник, а той, що встає проти мене, як беззаконник. 8 Бо й яку може мати надїю лицемірний, коли візме, коли вирве йому Бог душу його? 9 Чи ж вислухає Бог клик його, коли прийде на його нужда? 10 Чи Вседержитель буде відрадою йому, чи можна буде йому призивати його кожного часу? 11 Виявлю вам, що в руцї в Бога; не втаю, що у Вседержителя. 12 Бачили ви й самі; на що ж вам стілько молоти? 13 От злюцї в Бога доля, і пай, який допадаєсь од Бога гнобителям: 14 Як прибудуть йому сини, то хиба під меч, а потомки його не наситяться хлїбом. 15 Хто ж зістане по йому, того забере смерть у гріб, а й вдови по них голосити не будуть. 16 Хоч він надбає купи срібла, як піску, а одежі, наче глини, наскладає, 17 То він наскладає, а праведник буде одягатись, а сріблом невинний забагатїє. 18 Строїть він дім собі, — то як червяк, і, як садовий сторож, робить собі будку; 19 Лагає спати багатим, та таким не встане; отвирає очі, а він вже не той. 20 Страх, мов потоп, прийде ва його неждано, й буря в ночі ухопить його. 21 Вітер восточний підойме й понесе його, й летом помчить він поперед його; 22 Напре бо на його й не пощадить, хоч як би він змагався втечи від його. 23 Тільки руками сплеснуть про його, й засвищуть про його над місцем його.