1 Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають? 2 Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх? 3 Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій; 4 Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них. 5 Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому? 6 Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому. 7 Сьміх — йому товпи міські, й не чує крику погонича, 8 По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню. 9 А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе? 10 Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити? 11 Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою? 12 Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе? 13 Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві? 14 Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї, 15 Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати; 16 До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його* буде даремний; 17 Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду; 18 (Тільки втїкаючи) коли підніме крила, — сьміх йому кінь і їздець його. 19 Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою? 20 Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх; 21 Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї; 22 З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь. 23 Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда; 24 Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби; 25 Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас. 26 Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє? 27 Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати? 28 Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних; 29 Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко; 30 Орлята його пють кров, і де труп, там і він. 31 І говорив Господь дальше й сказав до Йова: 32 Чи буде той, хто перечиться з Вседержителем, ще вчити? Хто дорікає Богові, нехай же й відповідає йому! 33 І відказав Йов Господеві й промовив: 34 Ось я нужденний; що можу я відказати тобі? Я кладу руку мою на уста собі. 35 Раз я говорив — та тепер говорити не стану; — навіть два рази, та більш не буду.