5
1 Клич же, коли є хто, щоб на твій клик озвався. Та й до кого ти з між сьвятих обернешся?
2 О, так, безумного завзяттє вбиває, а нерозважливого погубляє досада.
3 Я бачив, як дурний закоренявся, та й зараз віщував проклін домівцї його:
4 Дїти його далекі від щастя, бити муть їх у воротях (на судї), і не буде їм оборонника.
5 Збори жнив його неситі поїдять, ба й зміж терня заберуть їх, а зажерливцї поглотять майно його.
6 Так, біда не зпід землї береться, й не на ниві родиться недоля.
7 Нї, людина родиться на муку, як іскорки, щоб їм летїти вгору.
8 Я б обернувсь до Бога, передав би справу мою Богові,
9 Що творить дїла великі й недослїдимі, чудні й без лїку,
10 Дає дощі землї й води на поля;
11 Принижених у гору підіймає, а засмученим дає дознати щастя.
12 Він розбиває задуми підступних, і руки їх не доводять до кінця те, що почали.
13 Премудрих ловить він їх лукавством, і рада хитрих не вдається:
14 У день вони мов в темряві блукають, а в полуднї полапки, мов ніччю, шукають.
15 Він рятує бідного од меча уст їх і від руки потужного;
16 І так є нещасливому надїя, а неправда затулює уста свої.
17 Блаженний той, кого Господь карає, тим не цурайсь Господнього навчання!
18 Поранить він, та сам перевяже рану; ударить він, та його ж руки й гоять.
19 В шестьох бідах тебе він порятує, та й в сьомій не доторкнесь тебе лихо.
20 У голодї спасе тебе од смертї, а на війнї — од мечового вдару.
21 Сховаєшся від бича (лихого) язика, й не злякаєшся спустошення, коли воно прийде.
22 Із спустошення й голоду будеш сьміятись, і зьвірів земних не будеш лякатись.
23 Бо в змові з каміннєм у полі будеш, і з польовим зьвіррєм (наче) в договорі.
24 І взнаєш, що намет твій безпечен, а оглядаючи домівку твою, ти не согрішиш.
25 І побачиш, що потомство твоє многолїчне, й пагонцїв твоїх, як трави на землї.
26 Увійдеш у гріб, достиглий (віком), як укладаються снопи пшеничні у свій час.
27 От чого ми дознались; та й так воно й є; вислухай се й затямуй собі!