1 І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими, 2 і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю? 3 Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї: 4 Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей? 5 Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому? 6 Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк. 7 І відказали, що не знають, звідкіля. 8 А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю. 9 Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час. 10 І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї. 11 І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї. 12 І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали. 13 Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся. 14 Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє. 15 І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника? 16 Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже! 17 Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла? 18 Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його. 19 І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав. 20 І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій. 21 І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш. 22 Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї? 23 Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте? 24 Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве. 25 Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові. 26 І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали. 27 Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його, 28 говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму. 29 Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний. 30 І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний. 31 І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали. 32 Опісля ж усїх умерла й жінка. 33 Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку. 34 І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж: 35 которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж: 36 бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши. 37 А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова. 38 Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть. 39 Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси. 40 І більш не сьміли питати Його нї про що. 41 Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів? 42 А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, 43 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх. 44 Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його? 45 Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм: 46 Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах; 47 що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.