1 Того ж часу йшов Ісус у суботу засївами, ученики ж Його зголоднїли, й почали рвати колоссє та їсти. 2 Побачивши се Фарисеї, казали до Него: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу. 3 Він же рече до них: Хиба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним: 4 як він увійшов до Божого дому, та поїв хлїби показнї, що не годилось йому їсти, нї тим, що були з ним, а тільки одним священикам? 5 Або, хиба ви не читали в законї, як у суботу священики в церкві ламлють суботу, та й не винуваті? 6 Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви. 7 А коли б ви знали, що воно є: Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих. 8 Бо Син чоловічий — Він Господь і суботи. 9 І, пійшовши звідтіля, увійшов у школу їх. 10 І ось був там чоловік із сухою рукою. І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сцїляти? щоб обвинувати його. 11 Він же рече до них: Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її? 12 Як же більше луччий чоловік од вівцї? Тим годить ся чинити добро і в суботу. 13 Рече тодї до чоловіка: Простягни руку твою. І простяг, і стала вона здорова, як і друга. 14 Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його. 15 Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх, 16 та й наказав їм, щоб не виявляли Його: 17 щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: 18 Се слуга мій, що я вибрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд; 19 не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях; 20 приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить, доки не доведе суду до подуги; 21 і на ймя його вповати муть погане. 22 Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого; і сцїлив його, так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив. 23 І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів? 24 Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяє сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським. 25 Знав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустїє; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть. 26 І коли сатана сатану виганяє, то роздїлив ся сам у собі; як же стояти ме царство його? 27 І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями. 28 Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже. 29 Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати надоби його, хиба що звяже перше сильного, й тодї пожакує господу його? 30 Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, той розсипає. 31 Тим глаголю вам: Усякий гріх і хула простить ся людям; а хула на Духа не простить ся людям. 32 І хто скаже слово проти Сина чоловічого, простить ся йому; а хто скаже слово проти Духа сьвятого, не простить ся йому нї в сьому віку, нї в будучому. 33 Або посадите дерево добре, то й овощ його добрий; або посадите дерево пусте, то й овощ його пустий; бо дерево познаєть ся по овощу. 34 Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими? бо від переповнї серця уста промовляють. 35 Добрий чоловік із доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить лихе. 36 Я ж вам глаголю: Що за всяке пусте слово, яке говорити муть люде, дадуть одвіт суднього дня. 37 Бо по словам твоїм оправдиш ся, й по словам твоїм осудиш ся. 38 Озвались тодї проти сього деякі з письменників та Фарисеїв, кажучи: Учителю, хочемо від тебе ознаку бачити. 39 Він же, озвавшись, рече їм: Лукаве та перелюбне кодло ознаки шукає, та ознака не дасть ся йому, як тільки ознака Йони пророка. 40 Бо, як Йона був три днї й три ночі у кита в череві, так буде й Син чоловічий три днї й три ночі в серцї землї. 41 Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його, бо покаялись по проповідї Йониній; а ось тут більший од Йони. 42 Полуденна цариця встане на суд із кодлом сим та й осудить його: бо прийшла з найдальших країн землї слухати премудростї Соломонової; а ось тут більший од Соломона. 43 Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукає по безвіддях, шукаючи відпочинку, та й не знаходить. 44 Тодї каже: Вернусь у домівку мою, звідкіля я вийшов; і, прийшовши, знаходить її порожню, виметену й прибрану. 45 Йде тодї, й бере до себе сїм инших духів, ще злїщих нїж сам, і ввіходять та й живуть там; і буде останнє чоловіка того гірше нїж перше. Так станеть ся й кодлу сьому лукавому. 46 Ще ж промовляв Він до людей, аж ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. 47 Каже ж один до Него: Он мати Твоя й брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою. 48 Він же, озвавшись, рече до говорячого йому: Хто се мати моя? і хто брати мої? 49 І, простягши руку свою на учеників своїх, рече: Ось мати моя й брати мої! 50 Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати.