13
Син мудрий слухає батькової науки, а безпутний не слухає докору. Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, душа же проступників — зло. Хто стереже уста, той душу вберігає: хто ж рот свій широко отвирає, тому біда. Душа в лїнивого жадає, та дармо, а душа трудящих засититься. Праведний ненавидить ложне слово, а безбожник соромить і безчестить. Безвинного в путях пильнує правда, а грішника губить безбожество. Той за багатого себе скрізь виставляє, а справдї він нїчого немає; инший видає себе за бідного, а він пребагатий. Багацтвом викуплює чоловік життє своє, а вбогий й грізьби не чує. Сьвітло праведних весело горить, у безбожних же сьвічник потухає. 10 Між гордими — одні тільки сварки, а хто чинить усе за порадою — у тих мудрість. 11 Богацтво легко нажите пропадає, хто ж трудом доробляєсь, намножує його. 12 Надїя, коли довго тріває, мучить серце, а справджене бажаннє — се дерево жизнї. 13 Хто словом нехтує, той шкодить собі, а хто боїться заповідї, той має заплату. 14 Наука мудрого — се жизняна криниця; вона відвертає від сїтей смертї. 15 Добрий розум приносить приємність, дорога ж беззаконних пагубна. 16 Розумний з розглядом дїло робить, а дурний виносить на показ дурноту. 17 Безбожний посланець у біду попадає, а вірний посланець — ратунок. 18 Злиднї й стид тому, хто нехтує науку, хто ж підклоняється під докір, той буде в шанобі. 19 Як спевниться бажаннє, то любо се душі; та дурним не любо відхилятись від злого. 20 Хто братаєсь із мудрими, буде й сам мудрий, хто ж заходить у дружбу з дурними, — зледачіє. 21 За грішниками гонить нещастє, а праведним добро в нагороду. 22 Добрий і внукам зоставляє достатки, а багацтва грішника передержуються для праведного. 23 Много хлїба родиться й на загонах убогих, та з них не один погибає через непорядок. 24 Хто жалує лозинки, ненавидить він сина, а хто любить сина, той з малку наказує його. 25 Праведний їсть до схочу, а черево безбожних терпить недостачу.