1 І се теж приповістки Соломонові, що їх позбірали вчені мужі Езекії, царя Юдейського: 2 Господня слава в тому, щоб справи в тайнї скривати, а честь царів — розвідувати дїло. 3 Як неба висота й землї глибина, так серце у царів — невідоме. 4 Віддїли жужелицю від срібла, а вийде у срібленника (чистий) посуд: 5 Віддали од царя неправедника, а правдою престол його стояти буде. 6 Не величайсь перед царем і на місцї для князїв не становись; 7 Бо красше, коли тобі скажуть: „Ходи сюди висше‟, анїж би тебе понижено перед значним, що його вбачали очі твої. 8 Судитись не хапайсь, бо що робити будеш, як вкінцї супротивник твій засоромить тебе? 9 Судися з противником твоїм, але тайни його не зраджуй, 10 Щоб хто не насьміявсь із тебе, се почувши, а тодї неслава твоя все буде на тобі. 11 Як золоті яблочка на прозорій срібній тарілцї, так слово, сказане до ладу. 12 Як перстень золотий, й дорога прикраса, так мудрий докірник уважному уху. 13 Чим у жнива снїжна прохолода, тим є вірний посланець тому, хто його послав; він приносить відраду душі свого пана. 14 Як хмари й вітри без дощу, так чоловік, що голосно говорить про дарунки, яких не дає. 15 Лагідність прихиляє ласку вельможних, і мягкий язик ломить тверду кістку. 16 Коли знайшов ти мед, так їж до схочу, та гляди, щоб з переситу не довелось, його вернути. 17 Не вельми то вчащай до дому твого друга, а то переситиш його й станеш ненавистним. 18 Що молот і меч та гострая стріла, те чоловік, що ложно сьвідчить на ближнього свого. 19 Що зуб спорохнїлий та нога болюча, те саме надїя на невірного в день нужди. 20 Роздягти в день холодний, й налити оцту в рану, — все одно, що сьпівати піснї зжуреному серцю. 21 Голоден ворог твій, ти хлїбом нагодуй; а хоче пити він, подай води напитись; 22 Тим бо збереш жарюче углє на голову йому, й Господь се нагородить тобі. 23 Північний вітер дощ наганяє, а потайний язик сердиті лиця робить. 24 Лїпше жити в кутку на крівлї, нїж з жоною сварливою у широкій хатї. 25 Як прихолодная вода душї у згазї, так добра звістка з далекої країни. 26 Як скаломучений колодїзь чи криниця, так правий, що тремтить перед безбожним. 27 Як нездорово їсти надто много меду, так добуватись слави — не є славою. 28 Що місто отворене й без муру, те — чоловік, що не панує над духом своїм у мові.