1 І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тілесних, яко до малолітків у Христі. 2 Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тілесні. 3 Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тілесні ви й хиба не чоловічим робом ходите? 4 Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тілесні ви? 5 Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь. 6 Я посадив, Аполос поливав, Бог же зростив. 7 Тим то ніщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує — Бог. 8 Хто ж садить і хто поливає, сі одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм труді. 9 Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля. 10 По благодаті Божій, даній мені, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дивить ся, як він будує. 11 Иншої бо підвалини ніхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос. 12 Коли ж хто будує на сій підвалині з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сіна, очерету, — 13 кожного діло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огні відкриється, і яка в кожного робота, огонь випробує. 14 Коли робота встоїть, хто вибудував — прийме нагороду. 15 Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь. 16 Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас? 17 Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий свят, котрий єсте ви. 18 Нехай ніхто себе не обманює. Коли хто між вами здається мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим. 19 Бо премудрість світа сього — дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх. 20 І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні. 21 Тим же ніхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше: 22 Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи світ, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, — все ваше, 23 ви ж Христові, а Христос Божий.