12
Не користь же мені хвалитись, та перейду до видіння і одкриття Господнього. Я знаю чоловіка в Христі перед чотирнайцятьма літами (чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю; Бог знає), підхопленого аж до третього неба. І знаю такого чоловіка (чи в тілі, чи без тіла, не знаю; Бог знає), що був підхоплений у рай, і чув він слова невимовні, що не можна чоловікові промовити. Таким хвалити мусь; собою ж не хвалити мусь, а тільки немощами моїми. Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду; та вдержуюсь, щоб хто мене не вважав над те, чим бачить мене або чує що від мене; І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись мені, дано мені колючку в тіло, ангела сатану, нехай бє мене в лице, щоб не величав ся. Про него тричі Господа благав я, щоб відступив від мене. Та Він сказав мені: Доволі з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершується. Найлюбіще ж оце лучче хвалитись мені немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова. 10 Тим любо мені в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тіснотах за Христа; коли бо я немочний, тоді я сильний. 11 Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений від вас; нічим бо я негірший від найперших апостолів, хоч я й ніщо. 12 Справді ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах. 13 Що бо єсть, чим вас упосліджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простіть мені сю кривду. 14 Ось утретє готов я прийти до вас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас; бо не дітям треба для родителів скарбувати, а родителям для дітей. 15 Мені ж найлюбіщ буде втрачуватись і втрачувати себе за душі ваші; хочь вельми вас люблячи, я менше люблений вами. 16 Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас? 17 Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь від вас? 18 Ублагав я Тита, й разом з ним послав брата. Хиба покористувавсь чим від вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слідами? 19 Хиба думаєте знов, що оправдуємось перед вами? Перед Богом у Христі глаголемо; усе ж, любі, на ваше збудуваннє. 20 Боюсь бо, щоб иноді прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете: щоб иноді (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу; 21 щоб, як прийду знов, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакував многих, що перше згрішили, та й не покаялись у нечистоті, й блуді, й розпусті, що коїли.