1 Другого року царювання Навуходонозорового снились Навуходонозорові сни, й стрівожився дух його, і сон улетів від його. 2 І звелів царь скликати віщунів і ворожбитів, і чарівників і Халдеїв, щоб вони відгадали цареві сни його. Вони прийшли й поставали перед царем. 3 І промовив до них царь: Снився мені сон, і трівожиться дух мій; бажаю знати сон той. 4 І сказали Халдеї до царя по арамейськи: Царю! жий на віки! розкажи сон слугам твоїм, а ми звістимо тобі, проти чого він. 5 Царь відповів і сказав Халдеям: Слово улетіло мені, та коли ви не скажете мені сон і проти чого він, то будете пошматовані, а ваші доми стануть розвалищами; 6 А як розкажете сон і що він значить, то дістанете від мене дарунки, нагороду й велику почесть; скажіть же мені сон і його значіннє. 7 Вони відповідали вдруге й промовили: Скажи, царю, сонне видиво рабам своїм, а ми його виложимо. 8 Тоді відказав царь: Напевно знаю, що ви хочете загаяти час, ви бо бачите, що річ улетіла мені з памяті. 9 Коли ви не кажете мені сну, то в вас одно на думці: ви задумуєте сказати мені неправду й оману, аж промине час; тим же то оповіжте мені сон, а тоді я взнаю, що ви зʼумієте виложити мені й значіннє його. 10 Халдеї ж відповіли цареві й промовили: Нема на світі людини, котра б могла сказати те, чого вимагає царь, тим то ні один царь, великий і потужний не вимагав такого в жадного віщуна, ворожбита або Халдея; 11 Справа, якої царь вимагає, така трудна, що ніхто инший не може обявити її цареві, окрім богів, котрі не живуть поміж людьми. 12 Царь розлютувався й розгнівався за це вельми й приказав вигубити всіх Вавилонських мудреців. 13 Як же вийшов сей приказ, щоб вбивати мудреців, шукали й Даниїла та його товаришів, щоб їх убити. 14 Тоді Даниїл обернувся розважливо й мудро до Аріоха, начальника над царськими прибічниками, що саме вийшов був убивати мудреців Вавилонських. 15 І спитав в Аріоха, що мав повагу в царя: чому такий жорстокий приказ від царя? Тоді Аріох оповів Даниїлові про всю справу. 16 І ввійшов Даниїл та й упросив царя дати йому час, щоб він міг сказати значіннє сну. 17 Прийшовши до своєї господи, оповів Даниїл про се діло Ананії, Мисаїлові та Азарії, товаришам своїм, 18 Щоб вони просили ласки в Бога небесного в сій тайні, щоб Даниїлові й його товаришам не загинути з иншими мудрецями Вавилонськими. 19 І відкрита була тайна Даниїлові в нічному видиві, й славив Даниїл Бога небесного. 20 І промовив Даниїл: Нехай буде хвалене ймення Господнє від віку й до віку, бо в нього мудрість і сила; 21 Він змінює час і роки, скидає царів і настановлює царів, дає мудрість мудрим і розум розумним; 22 Він відкриває, що глибоко й закрите, він знає, що в темряві, і світло пробуває з ним. 23 Дякую тобі й славлю тебе, Боже батьків моїх, що обдарував мене мудрістю й силою, та відкрив мені те, про що ми благали тебе; бо ти відкрив нам цареву річ. 24 Після сього ввійшов Даниїл до Аріоха, котрому царь загадав повбивати мудреців Вавилонських, прийшов і сказав йому: Не вбивай мудреців Вавилонських; введи мене до царя, а я скажу, проти чого сон. 25 Тоді Аріох без проволоки привів Даниїла до царя і сказав йому: Я знайшов між полоненими синами Юдеї чоловіка, що зможе сказати цареві, проти чого сон. 26 Царь сказав до Даниїла, що був названий Валтасаром: Чи справді можеш ти сказати мені сон, що мені снився, та й проти чого він? 27 Даниїл відповів цареві й промовив: Тайни, про яку царь допитує, не здоліють цареві виявити ні мудреці, ні чарівники, ні віщуни, ні ворожбити. 28 Але є на небесах Бог, що відкриває тайни; він то й показав тобі, царю Навуходонозоре, що має статися в будучині. Сон твій і видива голови твоєї на ліжку твойму були от-які: 29 Ти, царю, на постелі твоїй думав над тим, що колись станеться? а той, що відкриває тайни, показав тобі те, що колись настане. 30 А мені відкрита ся тайна справа не через те, наче б був мудрійший за всіх жиючих, а задля того, щоб цареві явним стало значіннє, та щоб ти взнав думки твого серця. 31 Ти, царю, мав таке видиво: от, якийсь здоровенний бовван, — прездоровий був сей бовван, — у незвичайному блиску стояв перед тобою а страшна була в його подоба. 32 У сього боввана була голова з щирого золота; груди в нього й руки в нього — з срібла, а черево в нього й бедра його — мідяні. 33 Гомілки в нього залізні, а ноги в нього по часті залізні, по часті же глиняні. 34 Ти бачив його доки камінь не відірвався від гори без помочі рук, вдарив у боввана, в залізні та глиняні ноги його та й розбив їх. 35 Тоді все разом подробилось: залізо, глина, мідь, срібло й золото стали ніби порох на токах у літі, й вітер розвіяв їх, так що й сліду з них не зісталось; а камінь, що розбив боввана, зробився великою горою і сповнив усю землю. 36 Оце сон! Скажемо ж перед царем і те, що він значить: 37 Ти, царю, — царь над царями, котрому Бог небесний дав царство, власть, силу й славу; 38 І всіх синів людських, де б вони ні жили, зьвірів земних і птаство піднебесне віддав він в твої руки й настановив тебе володарем над ними всіма, ти — ся золота голова! 39 Після тебе настане друге царство, менше за твоє, а за тим ще трете царство, мідяне, котре заволодіє широко над землею. 40 А четверте царство буде міцне, як залізо; бо як залізо розбиває й торощить усе, так і воно розбиваючим усе залізом буде дробити й торощити. 41 А що ти бачив ноги й палці на ногах в одній часті з ганчарського черепа, а в одній часті з заліза, то царство буде розділене, й у ньому буде лиш трохи кріпкості заліза, як се ти бачив залізо, змішане з ганчарською глиною. 42 І як палці на ногах були в часті з заліза, а в часті з черепа, так і царство буде по часті міцне, а по часті крихке. 43 А що ти бачив залізо, змішане з ганчарською глиною, то се значиться, що вони змішаються через насіннє людське, але не зіллються обопільно, як залізо не зливається з глиною. 44 А по часах тих царств здвигне Бог небесний царство, котре повіки не розпадеться, та й се царство не перейде до другого народу; воно повалить і поторощить усі царства, а само стояти ме по віки вічні, 45 Так як се ти бачив, що камінь одірваний був від гори не руками й подробив залізо, мідь, глину, срібло й золото. Великий Бог показав сим цареві, що буде опісля. Се певний сон, та й виклад його вірний. 46 Тоді царь Навуходонозор упав на лице своє й поклонився Даниїлові, й велів принести йому подарунки й запашне кадило. 47 І промовив царь до Даниїла: Справді Бог ваш є Бог над богами й Володарь над царями, котрий відкриває тайні річи, наколи ти міг відкрити цю тайну! 48 Тоді підвисшив царь Даниїла й дав йому багато дорогих подарунків, і настановив його над усім Вавилонським краєм і найвисшим начальником над усіма мудрецями Вавилонськими. 49 Але Даниїл просив царя, і він настановив Седраха, Мисаха та Авденаго над справами краю Вавилонського, а сам Даниїл зістався на царському дворі.