1 Благаю ж оце вас я, вязник у Господі, ходити достойно поклику, яким вас покликано, 2 з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любови, 3 стараючись держати єдиненнє духа в мирному союзї. 4 Одно тіло й один дух, яко ж і покликані в одній надії вашого покликання; 5 один Господь, одна віра, одно хрещеннє, 6 один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх вас. 7 Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового. 8 Тим же глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям. 9 (А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землі? 10 Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всіх небес, щоб сповнити все.) 11 І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями, 12 на звершеннє святих, на діло служення, на збудуваннє тіла Христового, 13 доки дійдемо всі до зʼєдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового, 14 щоб більш не бути малолітками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в омані людській, у лукавстві до підступного заблуду, 15 а ходячи поправді в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос, 16 котрого все тіло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дійству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тіла на збудуваннє самого себе в любові. 17 Се ж оце глаголю і свідкую в Господі, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєті ума свого, 18 оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменіннє сердець їх. 19 Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости. 20 Ви ж не так познали Христа: 21 коли ж бо чули Його і в Йому навчились, що істина в Ісусі, 22 щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тліє в похотях лукавих, 23 а обновлятись духом ума вашого, 24 та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і святости правди. 25 Тим же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени. 26 Гнівайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гніві вашому. 27 Ані давайте місця дияволу. 28 Хто крав, більш не крадь, а лучче працюй, роблячи руками своїми добре, щоб мав що подати тому, хто в нужді. 29 Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує. 30 І не засмучуйте Духа святого Божого, котрим ви запечатані в день викупу. 31 Усяка гіркість, і гнів, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне від вас із усім лихим. 32 Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христі простив вам.