1 Після сього ввійшов Мойсей із Ароном до Фараона та й промовили йому: Так рече Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти люде мої, щоб сотворили свято мені в степу. 2 І каже Фараон: Хто сей Господь, щоб я послухав голосу його, та відпустив сини Ізрайлеві. Не знаю Господа і не відпущу Ізраїля. 3 І кажуть йому: Бог Єврейський зустьрів нас; так дозволь нам пійти за три дні ходи в степ і принести жертву Господеві, Богу нашому, щоб не вдарив на нас мором або мечем. 4 І каже їм царь Египецький: Про що ти, Мойсею, й ти, Ароне, одвертаєте людей моїх від їх діла? Ійдіте кожен до роботи своєї. 5 І каже Фараон: Се намножилось тепер народу в цій землі, а ви хочете відтягати його від роботи. 6 І дав Фараон того дня наказ посіпакам та приставникам такими словами: 7 Не давайте вже людям соломи на цеглу, як досі: нехай самі ходять і збирають собі солому. 8 Стілько ж цегол, як перше вироблювали, вимагайте від них; не поменьшуйте, бо вони ліниві; тим і кричать: Одпусти нас принести жертву Богу нашому! 9 Нехай вагонить робота на сих людях важче, щоб вони пильнували, та не вважали на марні слова. 10 І повиходили приставники людські та доглядачі, та й промовляли до людей: Ось як повелів Фараон: Не давати вже вам соломи; 11 Ходити мете самі збирати собі солому, де знайдете; однакже не буде вбавлено з роботи вашої ніже. 12 І порозходились люде по всій землі Египецькій збирати собі стерню замість соломи. 13 Приставники же принагляли їх і приказували: Вироблюйте роботу вашу кожного дня, як бувало даємо солому вам. 14 І бито доглядачів із Ізраїлів, що були поставлені над ними від приставників Фараонових, мовляючи: Чом не виробили стілько цегол вчора й сьогодні, як перше? 15 І приходили доглядачі з Ізраїлів до Фараона, та й лебеділи плачучи: Про що знущаєшся так із рабів твоїх? 16 Не дають соломи рабам твоїм, а цеглу, кажуть, вистачайте нам цегли! І се раби твої мучені, а нарід твій вина тому. 17 Він же каже: Ви ліниві лежибоки! Тим і верзете: Ходімо принести жертву Господеві. 18 Ідіте ж та працюйте! Соломи не давати муть вам, а цеглу, скілько вимагають, вистачайте. 19 І вбачали свою лиху годину доглядачі з Ізраїлів, яким наказано: Не поменьшуйте виробу цегли, що дня призначеного. 20 І зоткнулись вони з Мойсейом та з Ароном, як виходили вони саме від Фараона. 21 І промовили до них: Нехай спогляне Господь на вас і судить; бо зробили ви смердючим дух наш перед Фараоном і перед його дворянами. Дали ви меча їм у руки повбивати нас. 22 І вернувся Мойсей до Господа, і каже: Господи Боже мій! Про що напустив єси такий напуст на сих людей? І про що се послав єси мене? 23 З того бо часу, як увійшов я промовляти твоїм імям, він почав заподіювати зло людям сим; визволити ж із неволі людей сих не визволив єси.