1 Глаголю ж: Доки наслідник малоліток, доти не відрізняється від слуги, хоч він і пан усього, 2 а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця. 3 Так же й ми, як були малолітками, були підневолені первотинами світа. 4 Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом, 5 щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє. 6 А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче! 7 Тим же вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслідник Божий через Христа. 8 Тільки ж тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природі були богами. 9 Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете? 10 Ви вважаєте на дні, місяці, пори й літа. 11 Боюсь за вас, що може марно працював коло вас. 12 Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нічим ви мене не скривдили. 13 Ви ж знаєте, що я у немощі тіла благовістив вам перше. 14 І не погордували ви спокусою, що була в тілі моїм, ані відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса. 15 Яке ж то було блаженство ваше! Свідкую бо вам, що коли б можна, ви б тоді, вирвавши очі свої, оддали мені. 16 То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду? 17 Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували. 18 Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас. 19 Діточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос вʼобразить ся у вас, 20 хотів би я бути у вас сьогодні і змінити голос мій: бо я в непевности про вас. 21 Скажіть мені, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте? 22 Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольниці, а одного від вільної. 23 Та що був від невольниці, родивсь по тілу, а що від вільної, по обітниці. 24 Се ж иносказаннє; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара. 25 Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладається ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дітьми своїми. 26 А вишній Єрусалим вільний; він мати всім нам. 27 Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дітей, більш ніж у тієї, що має чоловіка. 28 Ми ж, браттє, по Ісааку діти обітування. 29 Та, як тоді, хто родивсь по тілу, гонив того, хто по духу, так і тепер. 30 Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслідувати син невільниці з сином вільної. 31 Оце ж, браттє, ми не діти невільниці, а вільної.