1 Тим же, браттє святе, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Святителя визнання нашого, на Христа Ісуса. 2 Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його: 3 більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь має, ніж будинок, той, хто збудував його. 4 Всякий бо будинок будує хтось, а хто все збудував, се Бог. 5 І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на свідченнє тому, що мало глаголатись; 6 Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надії аж до кінця твердо держати мем. 7 Тим же (яко ж глаголе Дух святий): Сьогодні, як голос мій почуєте, 8 не закаменяйте сердець ваших, як в прогніванню, в день спокуси в пустині, 9 де спокушували мене батьки ваші, досвідчались про мене, й виділи діла мої сорок років. 10 За се прогнівивсь я на рід той і сказав: Завсіди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх; 11 так що поклявсь я в гніві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій. 12 Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого. 13 А вговорюйте один одного щодня, доки сьогодні зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха. 14 Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо. 15 Коли (нам) глаголеть ся: „Сьогодні, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогніванню.‟ 16 Деякі бо, чувши, прогнівали (Бога), тільки ж не всі, що вийшли з Єгипту з Мойсейом. 17 На кого ж Він гнівив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих кості полягли в пустині? 18 Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним? 19 І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.