1 Як говорить, було, Ефраїм, то всі тремтіли. Він був поважний ув Ізраїлі; та він провинив через Баала — та й погиб. 2 А тепер чинять вони ще нові провини: поробили собі з свого срібла виливані боввани по свому розуму — все ремісницька робота, — та й навчають людей, що приносять жертву: Цілуйте биків! 3 За те ж вони позникають, наче мрака вранці, наче роса, скоро улітаюча, як полова, що її вітер з току розвіває, та як дим із комена. 4 Ні! я — Господь, Бог твій з часів землі Египецької, і ніяк тобі знати иншого Бога окрім мене, й нема Спасителя окрім мене. 5 Я ж признав тебе за свого в пустині, у тій землі спраги. 6 Маючи поживу, вони їли до ситу; а коли засичувались, підіймалось у гору їх серце, й забували про мене. 7 За те ж станусь я їм левом — левчуком, що чатує при дорозї. 8 Нападати буду їх, як ведмедиця, що забрано їй діти, — як левиця, роздирати й виїдати місце, де серце їх бється; дикі зьвірі будуть їх розторгувати. 9 Ти самий, Ізраїлю, погубив себе, бо тілько в мені — опора твоя. 10 А де ж царь твій? Нехай би тепер рятував тебе по всіх містах твоїх! Де ж судді твої, що про них ти мовляв: Дай нам царя і старшину? 11 Я ж дав тобі царя у гніву мому, та й — одняв у досаді моїй. 12 О, Ефраїмове беззаконство звязане в узол, сховано його гріх, не забудесь! 13 Прийдуть на нього муки породілі; він — нерозумний син, инакше не ждав би, аж прийдеться родити дітей. 14 Та я вибавлю їх із потали пекла, відкуплю їх від смерті. Де жало твоє, смерте? а ти, пекло, де твоя побіда? жалю зза сього у мене не буде. 15 Хоч Ефраїм між братами й плодющий, та з востоку підійметься буря, підійметься буря Господня з пустині, — і висхне джерело його, й зсякне виплив його; вона опустошить скарбівню всього посуду дорогого.