1 Горе тим, що до Египту за підмогою ходять, і надію покладають в конях-колесницях, тим що їх багато, а до того й в кінноті, тим що вона сильна, а на Святого Ізрайлевого не зважають і до Господа не прибігають. 2 Но він премудрий; він нашле лихо й не змінить слів своїх; устане він і на дім безбожників, та й проти підмоги тих беззаконників. 3 Та ж і Египтії — люде, а не Бог; та й їх коні — тілько тіло, а не дух. Як Господь простягне руку свою, то й помічник спіткнеться, та й упаде той, що він його боронить, і всі вони згинуть укупі. 4 Бо ось що сказав мені Господь: Як той лев, як левин щенюк, ревучи над своїм уловом, не здрігнеться, хоча б і ціла громада пастухів на його кричала, й не вступиться перед їх многотою, так і Господь сил зійде, воюватись за Сиона, й за гору свою. 5 Як птахи — свої писклята, так Господь Саваот окриє, захистить, вибавить, пощадить і врятує Ерусалима. 6 О, Ізраїлські синове, навернітесь до Того, що так далеко від його відпали! 7 Тоді відкине кожен свої срібні ідоли й золоті свої ідоли, що ваші руки вам на гріх робили; 8 І Ассур не від людського меча впаде, не людський меч погубить його; та й хоч би й втік від меча, то його діти будуть вам данину давати. 9 Зо страху втече він, а князї його й стягу лякатися будуть, так говорить Господь, що його огонь на Сионі, і піч у Ерусалимі.