1 А від сього* тремтить серце в мені й зрушилось із місця свого. 2 Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його. 3 По під усім небом реве він, блиск його — на всю землю. 4 Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не зʼупиняє його, коли голос його почуто. 5 Гласом своїм грімить Бог предивно, творить діла великі, нам недослідимі. 6 Він каже снігові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волі. 7 Людям печатає руки†, щоб усі взнали діло його. 8 Зьвір утікає в свій сховок і держиться в своїх леговищах. 9 Буря приходить з полудня, з півночі ж — студень. 10 Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається. 11 Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють світло його, 12 І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхні заселеної землі, 13 Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє. 14 Слухай же сього, Иове; стій і роздумуй чудні діла Божі. 15 Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари світло викликає? 16 Розумієш же рівновагу хмар, се чудне діло (Бога) найзвершеннійшого в знанні? 17 Як нагрівається одіж твоя, коли він спокійно дихне від полудня? 18 Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите? 19 Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нічого поняти не можем. 20 Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його? 21 Тепер не видко ясного світла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться. 22 Світла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність. 23 Вседержитель! Ми розумом дослідити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нікого й не пригнітає. 24 То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усі, що в серці мають себе за мудрих!