4
1 Але це дуже не сподобалося Йоні, і він розсердився.
2 Він помолився до ГОСПОДА й сказав: «Прошу Тебе, ГОСПОДИ, чи не те саме я говорив, коли ще був у своїй країні? Тому я поспішив утекти до Таршишу, бо я знав, що Ти Бог милостивий і милосердний, повільний на гнів і багатий на ласку, і Ти відмовляєшся чинити шкоду.
3 Тож тепер, ГОСПОДИ, візьми, благаю Тебе, життя моє від мене, бо краще мені вмерти, ніж жити.»
4 ГОСПОДЬ сказав: «Чи правильно, що ти сердишся?»
5 Тоді Йона вийшов за місто, і сів на східному боці міста, і зробив собі будку, і сидів під нею у тіні, аж поки не побачить, що станеться з містом.
6 ГОСПОДЬ Бог призначив лозу, і вона виросла, щоб давати тінь над головою Йони, щоб полегшити його дискомфорт, і Йона був дуже задоволений цією рослиною.
7 Але Бог приготував червʼяка на світанку наступного дня, і він погриз лозу так, що вона засохла.
8 Коли зійшло сонце, Бог приготував спекотний східний вітер; і сонце вдарило в голову Йони, так що він знепритомнів і попросив для себе, щоб померти. Він сказав: «Краще мені вмерти, ніж жити».
9 Бог сказав Йоні: «Чи правильно, що ти сердишся через лозу?»
Він відповів: «Правильно, що серджуся, аж до смерті.»
10 ГОСПОДЬ сказав: «Ти турбуєшся про лозу, над якою не трудився, не ростив її; вона вночі зійшла і вночі загинула.
11 Чи не повинен Я турбуватися про Ніневію, це велике місто, в якому понад сто двадцять тисяч людей, які не можуть відрізнити свою праву руку від лівої, а також багато тварин?»