1 Так сказав мені Господь: Ійди, купи собі льняного пояса й підпережи ним чересла твої, та в воду не клади його. 2 І купив я пояс, як заповідав Господь, і підперезав стан мій. 3 Тоді надійшло до мене слово Господнє вдруге, й сказано так: 4 Возьми пояса, що купив його, та що на череслах твоїх, подайся на Евфрат та й сховай його там в щілині в скелі. 5 І пійшов я та й сховав його на Евфраті, як заповідав Господь. 6 Як же вплило немало часу, сказав до мене Господь: Пійди на Евфрат і возьми звідти пояса, що я заповідав тобі сховати там. 7 І пійшов я на Евфрат, викопав і взяв пояс із того місця, де сховав, і ось, дивись — пояс зʼогнив і став нідочого. 8 І надійшло до мене слово Господнє таке: 9 Так говорить Господь: Оттак ізнівечу я гординю Юдину й велику гординю Ерусалимову. 10 Сі негідні люде, що нехтують слухати слова мого, що ходять своєю волею по своїй дорозї слідом за иншими богами, щоб їм служити й перед ними ниць припадати, вони стануть такими, як сей пояс, нідочого не придатен. 11 Бо, як пояс прилягає до чересел чоловікові, так я пригорнув був до себе ввесь дім Ізраїля і ввесь дім Юдин, говорить Господь, щоб вони були моїми людьми й славою моєю й хвалою та окрасою моєю; та не послухали вони. 12 Оце ж промов до них се слово: Так говорить Господь, Бог Ізрайлів: Усякий скіряний міх сповнюють вином. Коли ж тобі відкажуть: Хиба ж ми не знаємо, що всяку кінву та сповняють вином? 13 Тоді скажи їм: Так говорить Господь: Ось я сповню аж до перепою вином усіх осадників сієї землі й царів, що, яко наслідники Давидові, седять на престолах, і священників і пророків та й усіх осадників Ерусалимських, 14 І порозбиваю одного об одного, отців і синів укупі, говорить Господь, — ніякої пільги ні милосердя не буде їм, і не пожалую вигубити їх. 15 Оце ж слухайте й уважайте, не несітесь гордо, бо се Господь говорить. 16 Оддайте славу Господеві, Богу вашому, доки ще не навів темряви й докіль іще ноги ваші не спотикаються по горах в памороці. 17 Коли ж сього не послухаєте, то душа моя буде по безлюдних місцях оплакувати гординю вашу; гірко плакати ме, очі мої будуть розпливатись в сльозах, бо займуть у полонь стадо Господнє. 18 Промов до царя й до цариці: Впокорітеся, сядьте низько, бо впаде з вашої голови вінець вашої слави. 19 Міста полуденньої країни позачинюються й нікому їх відчиняти; одведуть усього Юду в полонь, одведуть у неволю що до одного. 20 Здійміте ваші очі й подивітесь на тих, що йдуть із півночі: де стадо, що тобі (Сионе) було віддане — те пишне стадо твоє? 21 Що скажеш, дочко Сионова, як Бог навідаєсь до тебе? Ти ж сама принадила їх до себе, щоб старшували над тобою; чи не схоплять же болесті тебе, як породілю? 22 І коли скажеш у серці твойму: „За що мені таке судилось?‟ так знай, що се за велику беззаконність твою піднято спідницю твою, та обнажено ноги твої. 23 Хиба Мурин зможе перемінити скіру свою, або пард — пятна свої? так і ви — чи зможете чинити добре, звикши ледаче робити? 24 Тим то я порозвіваю їх, мов порох, розвіваний пустиннім вітром. 25 Оце ж пай твій, ділениця твоя від мене, говорить Господь, за те, що забула мене єси та й знадіялась на лож. 26 За се підіймуть спідницю твою аж на лице тобі, щоб виден був сором твій. 27 Бачив я перелюбки твої й гидкі бажання твої, твій розпуст без сорома, по горбах у полі. Горе тобі, Ерусалиме! ти не очистишся й потім. Докіль же сього буде?