1 Слово, що надійшло до Еремії про ввесь нарід Юдейський, в четвертому році Йоакимовому Йосієнковому, царя Юдейського, а се був первий рік Навуходонозорів, царя Вавилонського, — 2 Яке пророк Еремія проголосив до всіх людей Юдейських і до всіх осадників Ерусалимських, і сказав: 3 З тринайцятого року Йосіїного Амоненкового, царя Юдейського, та й по сей день — ось уже двайцять і три роки, — надійшло до мене слово Господнє, й я, невгаваючи, говорив його вам, — та ви не слухали. 4 Ще ж посилав Господь заздалегідь раз-пораз до вас слуги свої, пророки, та ви не слухали, аніже не нахиляли уха вашого, щоб слухати. 5 Вам казано: Вернітесь кожне з ледачої дороги своєї і від лихих учинків своїх, так жити мете в землі, що наділив Господь вам від віків та й до віків; 6 І не ходіть за другими богами, щоб їм служити й припадати перед ними, й не запалюйте гніву мого ділами рук ваших, а не буду посилати на вас лихої години. 7 Ви ж не слухали мене, говорить Господь, приводячи мене до гніву ділами рук ваших, собі на лихо. 8 Тим же то так говорить Господь сил небесних: За те, що ви не слухали слів моїх, 9 Пошлю й зберу всі племена півночні, говорить Господь, а з ними посланця мого Навуходонозора, царя Вавилонського, й приведу їх на сю землю й на осадники її і на всі сусідні народи; і вигублю їх до нащаду, і зроблю їх страхом і сьміховищем та вічною пустинею. 10 І придавлю між ними голос радощів і голос веселощів, співи молодому князеві й молодій княгині; замовкнуть жорна, погасне світло в каганцях. 11 Уся ж земля ся зробиться пусткою й дивовижею, і служити муть сі народи цареві Вавилонському сімдесять років. 12 А як упливе сімдесять років, покараю царя Вавилонського й той нарід, говорить Господь, за безбожність їх, і землю Халдейську, та й зроблю її вічною пустинею. 13 І спевню на тій землі всі слова мої, що проти неї проголосив, — усе написане в сій книзї, що пророкував Еремія про всі народи. 14 Бо й їх підневолять многолюдні народи й царі великі; і оддам їм по ділам їх і по їх поступкам. 15 Так бо сказав мені Господь, Бог Ізрайлів: Возьми сього кубка з вином пересердя мого з руки моєї, і напій з його всі народи, що до них тебе посилаю. 16 І випють вони, й будуть заточуватись, і стуманіють на вид меча, що пошлю на них. 17 І взяв я кубка з руки Господньої та й напоїв із него всі народи, що до них посилав мене Господь: 18 Ерусалим і городи Юдині, царів їх і князїв їх, щоб їх спустошити, й учинити страховищем, посьміхом і прокляттєм, як оце воно вже тепер почалося сповняти, 19 Фараона, царя Египецького, з його слугами, з його князями й з усім людом його; 20 І ввесь мішаний народ, і всіх царів ув Уз-землі, й усіх царів Филистійських, і Аскалон, і Газу, й Екрон і останки Азоту, 21 Едома й Моаба й потомство Аммонове, 22 Ще ж і всіх царів Тирських і усіх царів Сидонських, і царів у морських осадах по тім боці моря, 23 В Дедані, Темі й Бузї й усіх, що стрижуть волоссє на висках, 24 І царів Арабійських і царів у народів мішаних, що кочують у пустині. 25 Ще ж усіх царів Зимрійських і всіх царів Еламських і всіх царів Мидійських, 26 І всіх царів півночних, чи близько чи далеко вони живуть одні з одними, — і всі царства на землі, та й царь Сесахський (Вавилонський) випє послі них. 27 І скажи їм: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлів: Пийте й упийтесь, щоб аж вертали, та падайте, не вставайте вже від меча, що пошлю на вас. 28 Коли ж затинати муться брати кубка з твоїх рук, щоб випити, то скажи їм: Так говорить Господь сил небесних: й нехотячи будете пити! 29 Ось бо, я починаю насилати лиху годину на се місто, що на йому наречено моє імя, а ви б то зостались не покарані? Ні, кара не мине вас; бо направляю меча проти всіх живущих на землі, говорить Господь Саваот. 30 Тим то вискажи їм всі слова сі й скажи: Господь загрімить з висоти й з пробутку святості своєї дасть голос свій почути; страшно загремить він на оселю свою; наче ті, що в тискарні грона топчуть, закричить він на всіх живущих на землі. 31 Гук воєнний понесеться до кінців землі, бо Господь буде розправлятись із народами, буде судитись із усяким тілом, і подасть безбожних під меча, говорить Господь. 32 Так бо говорить Господь Саваот: Злидні пійдуть від народу до народу, й велика буря здійметься з найдальших окраїн землі. 33 І будуть того часу побиті Господом від краю до краю землі; не будуть по них плакати, не будуть їх збірати ані ховати, — гноєм лежати муть верх землі. 34 Ридайте, пастирі, голосіте й посипайте голови порохом, ви значнійші в отарі; прийшла бо ваша година, щоб вас поколено й порозпуджувано, й попадаєте, як дорога посудина. 35 І не буде втечища пастирям ані притулку передним ув отарі. 36 Ось-ось почується жалібний клик пастирів і плач між передовими в отарі, спустошить бо Господь їх пасовище, 37 І спустошить палкий гнів Господень затишні оселі в них. 38 Він, мов той лев, покинув свій пробуток, і земля їх обернулась у безлюддє від лютості пустошника й від палкого гніву його.