1 Покликав тоді Йозуа Рубеніїв та Гадіїв і половину покоління Манассіїного, 2 І рече їм: Ви пилнували всього, що вам заповідав раб Господень Мойсей, і слухали також моїх слів в усьому тому, що я повелівав вам. 3 За такий довгий час аж по сей день ви не покидали в нужді ваших земляків, і пилнували заповітів Господа, Бога вашого, щиро. 4 Тепер же Господь, Бог ваш, дарував супокій землякам вашим, як і обітував їм. Оце ж вертайтесь додому, туди де ваша наслідня держава, що вказав вам Господень раб Мойсей по тім боці Йордані. 5 Тілько пильно дбайте, певнити заповіт і науку, що вам дав Господень раб Мойсей, щоб любити вам Господа, Бога вашого, і повсячасно ходити путьми його, щоб вам пилнувати заповідей його, прихилятись до нього, служити йому всім серцем і всією душею! 6 І попрощавсь із ними Йозуа і відпустив їх з благословеннєм і повертались вони додому. 7 Одному півпоколінню Манассієвому дав Мойсей уділ в Базані; другому ж полуколінню дав Йозуа уділ між їх земляками на західньому боці Йордані. І як відпускав їх Йозуа додому і прощавсь із ними з благословеннєм, 8 То сказав їм: з великими скарбами й статками, з сріблом і золотом, міддю й залізом і з безліччю одежі вертаєте ви додому; розділіть же добичу, що здобули від ворогів своїх, з браттєм своїм. 9 Вертались тоді Рубенії, Гадії і полуколіно Манассіїв, та й двинули від синів Ізраїля із Силому, що лежить у Канаан землі, щоб ійти в Галаад землю, де була їх наслідня держава, де вони осілись по Господньому слову, що прийшло через Мойсея. 10 Як дійшли ж вони до горбів на Йордані, що знаходяться ще в Канаан землі, збудували там Рубенії та Гадії та півпокоління Манассієвого над Йорданню величезний жертівник. 11 І перечули Ізрайлитяне що говорено: Рубенії, Гадії та половина покоління Манассієвого поставили жертівник як раз навпроти Канаан землі поблизу Йордані, в землі по тім боці від Ізраїля. 12 Як дочулись про се сини Ізраїля, зібралась тоді докупи вся громада Ізраїльська в Силомі, щоб ійти проти них воювати. 13 Але ще передом послали Ізрайлитяне до Рубеніїв, Гадіїв і полуколіна Манассієвого, в землю Галаадську Фінееса, сина Елеазарового, священникового 14 З десятьма князями, по одному з кожного покоління від усього Ізраїля. Кожен з них був гетьманом над родинами свого покоління між тисячами Ізраїльськими. 15 Прийшовши ж вони до Рубеніїв та Гадіїв та до півпокоління Манассієвого в Галаад землю, промовили до них так: 16 От що звеліла сказати вам Господня громада: Що се за зрада, що вчинили ви проти Бога Ізрайлевого, що тепер одвернулись від Господа, спорудивши собі жертівника, щоб становитись опором проти Господа? 17 Хиба мало нам провини через Пеора, що від неї ми ще й по сей день не очистились, і за неї напала кара на громаду Господню? 18 А ви ще хочете оце одвернутись від Господа? Ні! сьому не бувати. Сьогодні ви ставите опір проти Господа, а завтра гнів Господень ударить на всю громаду Ізрайлеву! 19 Коли проте ся земля, що ви осягли в наслідню державу, нечиста в ваших очах, так вертайтесь у наслідню державу Господа, де храмина Господня поставлена, та й осідайте осадами проміж нами. Проти Господа ж не ставіте опір, та й проти нас не бунтуйтесь тим, що оце окрім жертівника Господа, Бога нашого, построїли ви ще окремий жертівник! 20 Хиба не так зрадливо поступив Ахан Заренко, полакомившись на прокляте добро, через що Господень гнів обуривсь на всю громаду Ізраїльську? Ні бо! не сам один він умер за свою провину! 21 Відказали тоді Рубенії та Гадії і півпокоління Манассієвого і промовили до гетьманів тисячів Ізрайлевих: 22 Потужний Бог, Єгова — Потужний Бог, Єгова — він се знає, та й Ізраїль нехай се знає: Коли воно сталось ув опорі чи то в зраді проти Господа, нехай він ще сьогодні відніме нам підмогу свою! 23 Як ми построїли собі жертівника, щоб нам одвернутись від Господа, й на те, щоб тут приносити всепалення і хлібові жертви, або на те, щоб мирні жертви приносити, нехай сам Господь за се помститься! 24 Ні! ми тільки дбаючи про те, се вчинили, щоб не сталось так, що ваші потомки промовили б колись до наших потомків: Що вам таке Господь Бог Ізрайлів? 25 Хиба не положив Господь Йордань гряницею між нами й вами, Рубеніями та Гадіями? Нема вам ніякого діла до Господа! І сим робом ваші потомки відопхнули б наших потомків від почитання Господа. 26 Тим і нарадились ми. От же що вчинімо: Постріймо жертівника, та не про те, щоб на ньому приносити всепалення, чи заколювані жертви, 27 А про те, щоб він був свідком між нами й вами, і нашими потомками послі нас, що ми хотіли обіцяти шанувати Господа (разом з вами) нашими всепаленнями, і нашими заколеними жертвами і нашими мирними жертвами, та щоб ваші потомки не казали колись нашим потомкам: Нема вам ніякої частини в Господі. 28 Ми думали так: Коли вони колись казати муть таке нам або нашим потомкам, то ми відказувати мем їм: Дивітесь на подобу жертівника Господнього, що зробили наші батьки не про всепалення, або на заколювання; ні! тільки щоб він був свідком так про нас, як і про вас. 29 Нехай сього не буде в нас до віку, щоб ми проти Господа ставали опором, чи то відвертались тепер від Господа, будуючи окремо жертівника про всепалення, хлібові жертви та заколювання, окрім того жертівника, Господа, Бога нашого, що стоїть перед його храминою! 30 Фінеес священник і князї та голови тисячів Ізрайлевих, що прибули з ним, почувши слова, що промовляли Рубенії, Гадії й Манассії, вдовольнились. 31 І сказав Фінеес Елеазаренко, священник, до Рубеніїв, Гадіїв і Манассіїв: Тепер постерегаємо, що Господь пробуває між нами, бо не вчинили ви такої зради проти Господа. Сим забезпечили ви Ізраїля перед судом Господнім! 32 І вернувся Фінеес Елеазаренко, священник, і князї назад із Галаад землі від Рубеніїв та Гадіїв у Канаан землю до Ізрайлитян і принесли їм відповідь. 33 І вдовольнились сини Ізрайлеві відповіддю, і прославляли Ізрайлитяне Бога, і не гадали вже більш про те, щоб ійти проти них війною, щоб спустошити землю, де осілись Рубенії та Гадії. 34 І прозвали Рубенії та Гадії жертівника „Ед‟*, він бо свідкує про нас, як і про вас, що Господь є Богом нашим.