1 Як же всі царі Аморійські по тім боці Йордані на заході, і всі царі Канаанські, що жили понад морем, почули, що Господь висушив Йорданську воду перед синами Ізрайлевими, докіль вони перейшли, так удались вони в тугу і не стало в них духа проти синів Ізрайлевих. 2 Того часу повелів Господь Йозейові: Пороби собі камяні ножі, та й почни обрізувати синів Ізрайлевих! 3 І поробив собі Ісус камяні ножі та й пообрізував синів Ізраїля на підгіррі Відрізків. 4 І ось про що Йозуа пообрізував: Усі люде, що вийшли з Египту, скілько було їх мужого полу, увесь війсковий люд, повмірали в дорозї на пустині після того, як вийшли з Египту. 5 Всі ж ті, що вийшли, були обрізані; усіх же, которі породились у пустині в дорозї з того часу, як вийшли вони з Египту, не обрізувано; 6 Бо сорок років Ізрайлитяне блукали в пустині, покіль усі мужі спосібні до війни, що вийшли з Египту, вимерли, тому що не слухали вони слів Господніх; а Господь клявсь їм, що не побачать землі, котору з клятьбою обіцяв батькам їх, наділити їм землю текучу молоком та медом; 7 Та на їх місце поставив сини їх; сих Йозей й пообрізував; бо вони були не обрізувані, тим що в дорозї їх не обрізувано. 8 Як же пообрізувано всіх до одного, пробували вони на свойму місці в таборі, аж покіль повигоювались. 9 І сказав Господь Йозейові: Сьогодні зняв я з вас сором Египецький. Тим і проложено призвіще тому місцю Галгал (сьміховище) по сей день. 10 І оставали сини Ізрайлеві в Галгалі, тай святкували паску на чотирнайцятий день місяця ввечорі там на степах Ерихонських. 11 І їли вони на другий день паски неквашений хліб та пражене зерно із уроджаю тієї землі того ж самого дня. 12 На другий же день перестала падати манна, як вони стали їсти хліб з уроджаю тамешної землі; і не було більш манни у синів Ізрайлевих. Оце ж харчувались вони вже в тім році з уроджаю Канаан землі. 13 Як стояв же Йозуа під Ерихоном, зняв він раз очі та й бачить, що стоїть навпроти його чоловік із голим мечем у руці. І приступив до нього Ісус та й питає: Чи ти наш, чи з ворогів наших? 14 А той відказав: Ні, я гетьман війська Господнього, і прийшов тепер сюди. І впав Йозуа на лице своє та й поклонивсь йому; тоді питає в його: Пане, що ж повелиш ти слузї свойму? 15 Рече тоді гетьман війська Господнього до Йозея: Іззуй обуву твою з ніг твоїх, бо місце, де стоїш, святе. І вчинив так Йозуа.