1 Та сини Ізрайлеві прогрішились велико, бо взяли з заклятого: Ахан син Хармія, сина Сабдієвого, сина Зариного, покоління Юдиного, взяв із заклятого, і запалав гнів Господень проти синів Ізраїля. 2 Саме тоді послав Йозей людей у Гай поблизу Бет-Авена, на схід сонця від Бетеля, та й наказав їм: Ідіте в ту країну на розглядини. І пійшли люде на розглядини, та й розгледіли Гай. 3 Вернулись тоді до Йозея та й оповідають йому: Не треба йти туди всім народом, а нехай би пішло чоловіка зо дві чи зо три тисячі та й підневолять той Гай. Шкода тобі ввесь люд наш трудити, бо їх там омаль. 4 От і пійшло туди людей тисяч ізо три чоловіка, та вони повтікали з бою перед Гаянами. 5 І побили з них Гаяне з трийцять і шість чоловіка, вганяли за ними зперед городських ворот аж до Себариму, і били втікаючих з узгіря; тоді потаяло у народу серце і взялось водою. 6 Йозуа роздер одежу на собі та й упав ниць перед ковчегом Господнім, і лежав аж до вечора, він і громадські мужі в Ізраїлі, і посипали собі землею голови. 7 І рече Ісус: Ой Господи Боже: чи на те ж перевів єси людей сих через Йордань, щоб нас подати Аморіям на поталу? Ой коли б ми були наважились осістись по тім боці Йордані! 8 Тільки ж бо я благаю тебе, Господи, навчи, що маю казати після того, як Ізрайлитяне мусіли втікати перед своїми ворогами? 9 Як почують про се Канаанії та й усі осадники землі сієї, так обсядуть нас навкруги, та й викоренять імя наше з землі. Що ж ти вчиниш тоді про твоє велике імя? 10 Господь же відказав Йозейові: Устань! Про що се лежиш на твойму лиці? 11 Ізраїль провинив; переступив мій заповіт, що я заповідав їм, та й присвоїли собі щось із проклятого. Сим робом учинили вони злодійство, а й надто ще вкрадене сховали між своїм посудом. 12 От через що не здоліли сини Ізрайлеві встояти перед своїми ворогами, а мусіли перед своїми ворогами навтеки втікати: бо й сами під прокляттє підпали. Тим же то не буду я з вами довше аж поти, покіль проклятих не вигубите зміж себе. 13 До діла! освяти люд і повели: Дбайте про те, щоб на завтра були чисті: бо так сказав Господь, Бог Ізрайлів: Прокляте у тебе Ізраїлю! Тим не здолієш встояти перед ворогами твоїми, докіль не звернеш від себе те, що передане проклонові. 14 Про се ж то завтра рано вранці нехай приходять сюди покоління за поколіннєм, і те поколіннє, которе зазначить Господь через жереб, те нехай приступає по племенам, а котре племя вкаже Господь, те нехай приступає родинами; котору ж родину зазначить Господь, та нехай приступає по одинцю, чоловік за чоловіком. 15 Того ж, котрий піймається на заклятій річі, нехай спалять живцем з усім його майном: бо переступив заповіт Господень і вчинив погань в Ізраїлі. 16 Оце ж назавтра вранці повелів Йозуа приступати поколіннє за поколіннєм, і показалось поколіннє Юдине. 17 Тоді звелів приступати племенам Юдиним, і зазначено племя Зарине. Тоді звелів приступати родині Зариній, і зазначено родину Сабдієву. 18 Тоді вже звелів приступати родині чоловік за чоловіком, та й зазначено Ахана, сина Хармієвого, сина Сабдієвого, сина Зариного, із покоління Юдиного. 19 І сказав тоді Йозей Аханові: Сину мій, ушануй Господа, Бога Ізрайлевого, та й признайся, і скажи мені, що вчинив єси; не втаюй передо мною нічого! 20 І відказав Ахан Йозейові і каже: Справді я провинив проти Господа, Бога Ізрайлевого, те й те вчинив: 21 Побачив я між лупом гарне убраннє Синеарське та дві сотні сиклів срібла та золотий язик вагою в пятьдесять сиклів. Полакомивсь на се, узяв тайкома, і воно в мене закопане в землі в мойму наметі, а срібло під ним насподі. 22 Послав тоді Ісус посланці, і побігли вони до намету, аж воно так: сховано в наметі в його, а срібло насподі. 23 І взяли вони все те з намету та й принесли до Ісуса і до всіх Ізрайлитян, та й положили перед Господом. 24 Йозей же узяв Ахана Зариненка, срібло, убраннє і золотий прут, і синів його, й дочки, воли його, осли й вівці і намет його, і все майно його, і попровадили їх і все на Ахор-долину. 25 І промовив тоді Йозуа: Про що довів єси нас до недолі? Тепер подасть тебе в недолю Господь. І побили його каміннєм усі Ізрайлитяне, та й попалили побитих, і наметали на них каміннє. 26 І насипано над ним високу могилу камяну, що стоїть там й по сей день. Господь же оебернувся від завзятого гніва свого. Тим прозивається те врочище Ахор-долина й по сей день.