1 Як же, почули про се всі царі, що жили по тім боці Йордані по горах і долинах і всюди вподовж низини великого моря та й до Ливану: Гетії, Аморії, Канаанії, Ферезії, Гевії й Евузії, 2 То й зібрались вони докупи, щоб єдинодушно воювати Йозея й Ізраїля. 3 Та осадники Габаонські, як почули, що вчинив Йозуа з Ерихоном та з Гаєм, 4 Піднялись на хитрощі: набрали харчі на дорогу і обвішали свої осли драними торбами та старими подертими й посшиваними бурдюками на вино, 5 І повбувались у старе й полатане обувє і повдягались у стару подрану одіж, а ввесь харчовий хліб у них був черствий та покрушений. 6 Оттак прийшли вони до Ісуса в табір під Галеал, і промовили до нього й до громадських мужів Ізраїльських: з далекої землі прийшли ми, тож зробіте з нами мирову умову. 7 Громадські ж мужі Ізраїля відказали Гевіям: Може ви живете поблизу нас, то й як же нам та чинити з вами умову? 8 І відказали вони Йозейові: Ми хочемо твоїми підданними бути. Йозуа ж каже їм: Хто ви такі, і звідкіля прийшли? 9 А вони відказали йому: З вельми далекої землі прибули ми, раби твої, в імя Господа, Бога твого: бо чували про нього і про все, що він удіяв Египтіям, 10 І що він учинив царям Аморійським, що жили по тім боці Йордані, Сигонові, цареві Гезбонському, та Огові, цареві Базанському в Астароті. 11 Тим же то наша старшина й усі осадники нашої землі повеліли нам: Обмисліть себе живностю на дорогу та йдіте назустріч їм, та й промовте до них: Хочемо бути підданими вашими, тож учиніте з нами умову. 12 Ось який хліб у нас! Узяли ми гарячим іще його з нашої домівки на харчуваннє, як вийшли в дорогу до вас; а тепер він зачерствів і покрушився. 13 А се винові бурдюки: Були вони нові, як ми їх наливали, а тепер подрані. Ось і наша одіж і обувє наше: повитирались в далекій дорозї. 14 І взяли громадські мужі трохи харчі їх (покушати), та не поспитали в Господа ради. 15 І запевнив їм Йозуа беспеку і вчинив умову з ними, щоб зоставити їх живими. І поклялись їм громадські мужі присягою. 16 Як же уплило три дні після того, як зроблено мирову вгоду з ними, виявилось тоді, що вони були зблизька, сусіди їх; 17 Бо коли рушили Ізрайлитяне в дорогу, то прийшли на третий день до їх міст; а міста ті були: Габаон, Кафира, Беерот і Кириятярим. 18 І не заподіяли їм Ізрайлитяне ніякого зла, бо мужі громадські клялись їм Господом, Богом Ізрайлевим, у присязї. І нарекала вся громада на мужів громадських. 19 Та всі мужі громадські промовили до всієї громади: Ми клялись їм Господом, Богом Ізрайлевим; тим то й не годиться нам приторкнутись до них; 20 А зробімо їм ось що: Нехай собі живуть на світі, щоб не вдарив на нас гнів Божий за клятьбу, що ми заприсягли їм. 21 А ще промовили до них мужі громадські: Нехай живуть собі на світі, за теж будуть вони дроворубами та водоносами про всю громаду; і пристали всі на те, що сказали їм мужі громадські. 22 І покликав їх Ісус, і каже їм: Про що ви ошукали нас упевнивши: ми, мовляли, живемо далеко від вас, коли живете близько нас? 23 Оце ж ви будете раби проклятущі і ніхто з вас не вийде на волю, будете дроворубами та водоносами для дому Бога мойого! 24 І відказали вони Йозейові: Переказано було нам, рабам твоїм, що Господь, Бог твій, дав рабові свойму Мойсейові такий обіт, що наділить вам усю землю, а всі осадники землі вигубить. Тим полякались ми вельми, що позганяєте нас із світу, та й учинили таке діло. 25 Тепер же ми оддані тобі в руки; чини з нами, що тобі здається добрим і праведним. 26 Так і вчинив з ними Ісус, та й оборонив їх сим робом від Ізрайлитян, що не повбивали їх. 27 І зробив їх Йозуа тоді дроворубами та водоносами про всю громаду й про жертівник Господень, і так воно зісталось аж по сей день на тому місці, яке б ні вибрав Господь.