1 Після сих бувальщин сталося таке: У Езреелія Набота був виноградник ув Езреелі коло палати Ахабової, царя Самарийського. 2 От і каже Ахаб Наботові: Поступись мені твоїм виноградником, щоб обернути мені його на овощний сад. Я ж тобі дам лучший виноградник, або, коли схочеш, заплачу за його тобі грошима. 3 Набот же відказав: Оборони мене, Господи, від того, щоб я відступив тобі насліддє батьків моїх! 4 І вернувсь Ахаб у свою палату сумний й гнівний через відповідь, що дав йому Езреелій Набот словами: Не можу поступитись тобі насліддєм батьків моїх. І ліг він на постіль свою, одвернув лице й не схотів нічого їсти. 5 І ввійшла його супруга Езабель до його та й каже йому: Чого ти такий сумний, що й хліба не їси? 6 Відказав їй: Оце я розмовляв із Езреелієм Наботом та й кажу йому: Поступись мені твоїм виноградником за гроші, або, коли схочеш, дам тобі за його другий, а він каже: Не можу поступитись тобі моїм виноградником. 7 І відказала йому супруга його Езабель: Що б то за царство було в Ізраїлі, як би ти так поводився? Встань, їж і не журися; я добуду тобі виноградник Езрееля Набота. 8 І понаписувала вона ймям Ахабовим письма, позапечатувала їх його ж печатю, та й послала ті листи до громадських мужів, і старшини в його городі, що жили з Наботом. 9 У листах же писала таке: Оголосіть піст та й посадіть Набота на первому місці в народній раді, 10 А навпроти його посадіте двох нужденників, щоб вони свідкували проти його й казали: Ти хулив Бога й царя. А потім виведіть його та й побийте каміннєм на смерть. 11 І мужі города його, значні й старшини, що жили в його городі, вчинили, як наказала їм Езабель, як стояло написане в листах, що переслала їм. 12 Зʼясували вони піст, та й посадили Набота між найпереднійшими народу. 13 І прийшли два нужденники; посідали навпроти його, й свідкували проти його ті недобрі люде й говорили: Набот проклинав Бога й царя. І вивели його поза город та й побили каміннєм на смерть. 14 А тоді сповістили Езабелю: Набота побито каміннєм, і він умер. 15 Скоро ж почула Езабель, що Набота побито каміннєм і він умер, сказала вона Ахабові: Вставай, бери в посіданнє виноградник Езреелія Набота, що не хотів віддати його тобі за срібло, бо Набот уже не жиє, він умер. 16 Коли почув Ахаб, що Набот убитий, то й встав він та й поїхав у виноградник Набота Езреелія, щоб його посісти. 17 Та прийшло слово Господнє до Ілиї Тесбія, таке: 18 Збірайся, йди на встрічу Ахабові, цареві Ізраїлському, що в Самариї — він саме тепер у винограднику Набота, що пійшов узяти його в державу, — 19 І промов до його: Так говорить Господь: Се ти вбив, та ще й входиш у насліддє? а далій промов: Тако глаголе Господь: На тому врочищі, де пси лизали кров Наботову, лизати муть вони й твою кров. 20 І сказав Ахаб Ілиї: Таки знайшов ти мене, вороже? Він же відказав: Знайшов; ти бо неначе запродав себе, щоб чинити таке, що Господеві не до вподоби; 21 За те я накличу на тебе лихо і вимету за тобою, й викореню ув Ахаба й те, що мочить до стіни, те що під замком і що покинуте в Ізраїлі; 22 І вчиню я з твоїм домом так, як учинив із домом Еробоамовим Набатенковим, і з домом Баасиним Ахієнковим, за тяжку досаду, що роздосадував єси мене й довів Ізраїля до гріхів. 23 І про Езабелю вирік Господь: пси пожруть Езабелю за муром Езреелевим: 24 Хто в Ахаба в городі вмре, того пожруть пси; хто ж на полі вмре, того птаство піднебесне пожирати ме. 25 Нікого ще такого не бувало, як Ахаб, щоб оддававсь так, чинити противнє перед Господом, а до того підводила його жінка його Езабель. 26 Він виробляв над усяку міру гидке, ходючи слідом за ідолами, зовсім так, як чинили Аморії, що їх Господь вигубив зперед очей синів Ізрайлевих. 27 Почувши ж Ахаб сі слова, роздер на собі одежу, надів волосяне веретище на тіло й постив, і спав у веретищі й ходив, звісивши голову. 28 І прийшло слово Господнє до Ілиї Тесбія, таке: 29 Чи постеріг єси, як упокоривсь Ахаб передо мною? Що він впокорився передо мною, не дам лихій годині прийти за його віку; в дні сина його нашлю горе на дім його.