1 І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город. 2 Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелі; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої. 3 Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить. 4 І знаючи Ісус мислі їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших? 5 Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи? 6 От же, щоб знали ви, що Син чоловічий має власть на землі прощати гріхи, (тоді рече до розслабленого:) Устань, візьми постіль твою, та й іди до дому твого! 7 І, вставши, пійшов до дому свого! 8 Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям. 9 І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидів на митниці: і рече до него: Йди слідом за мною. І, вставши, пійшов слідом за Ним. 10 І сталось, як сидів Він за столом у господі, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посідали з Ним і з учениками Його. 11 І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками? 12 Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лікаря, тільки недужим. 13 От же йдіть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння. 14 Приступили тоді до Него ученики Йоанові, говорячи: Чого ми та Фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять. 15 І рече їм Ісус: Чи можуть весільні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же дні, що візьмуть від них жениха, тоді й постити муть. 16 Ніхто не пришиває шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дірка буде гірша. 17 І не наливають нового вина у старі міхи, ато міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все ціле. 18 Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе. 19 І вставши Ісус, пійшов за ним, і ученики Його. 20 І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його: 21 бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь. 22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу. 23 І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосільників, 24 рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дівча, а спить. І насьміхались із Него. 25 От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дівча і встало. 26 І рознеслась про се чутка широко по всій землі тій. 27 І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшло слідом за Ним двоє сліпих, і, покликуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас. 28 І, як увійшов у господу, приступили до Него сліпі; й рече їм Ісус: Чи віруєте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи. 29 Тоді приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам. 30 І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледіть, щоб ніхто не довідавсь. 31 Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всій землі тій. 32 Як же вони виходили, ось приведено до Него німого чоловіка біснуватого. 33 І, як вигнав Він біса, почав німий говорити; й дивувались люде, кажучи: Ніколи не явилось такого в Ізраїлі. 34 Фарисеї ж казали: Виганяє Він біси князем бісовським. 35 І ходив Ісус по всіх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сціляючи всяку болість і всяку неміч між людьми. 36 Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівці без пастиря. 37 Рече тоді ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало. 38 Просіть Господа жнива, щоб вислав женців на жниво своє.