1 І побачив Білеам, що добре в очу в Господа благословити Ізраїля, і не пійшов, як перші рази, на ворожбу, а став лицем до степу. 2 І зняв Білеам очі, та й побачив Ізраїля, що таборивсь по поколіннях своїх, і зійшов на його дух Божий. 3 І почав він приповідь свою і промовив: Білеам, син Беорія, до вас промовляє, той, кому, відкрились очі, рече і звіщає. 4 Той рече, хто чув від Бога сі слова пророчі; всемогущого він бачив, і чув серед ночі. 5 Ой Якове! що за гарні намети у тебе! Ізраїлю! Що за шатра в тебе таборові! 6 Мов долини розпростерлись пишно та роскішно, мов дуброви над рікою, що Господь садив їх; мов кедри понад водою високо знялися, розростаючись по всяк час надять, ваблять око. 7 Лити меш ти воду з відер, щоб твоє насіннє виростало й процьвітало на впокійних водах. Царь його ще переважить і царя Агага; царство його візьме гору над всіма царствами. 8 Вивів Бог його з Египту, силу однорожу; ворогів всіх пожере він, побє всі народи; поборовши їх потрощить кості в дикім полі; стрілами він повбиває усіх їх запеклих. 9 Ліг як лев він опочити, хто його розбудить? Благо, хто тобі радіє та благословляє; проклять, хто тебе не любить, клене, проклинає! 10 І запалав гнівом Балак на Білеама, і сплесне він руками, і каже Балак Білеамові: Проклясти вороги мої покликав я тебе, і се навіть благословеннєм благословив єси їх оце вже три рази. 11 Утікай же до своєї домівки! Хотів я шаною вшанувати тебе; та се вдержав тебе Господь від пошановання. 12 І каже Білеам Балакові: Хиба ж я й послам твоїм, що посилав їх єси до мене, не казав: 13 Коли б давав мені Балак будинок свій повен срібла та золота, не переступив би я слова Господнього, вчинити що доброго, чи лихого по своїй волі. Що промовить Господь, те й мушу мовляти. 14 Тепер ж оце йду до мого люду. Ходімо, так виявлю тобі, що робити ме навпослі народ той з твоїм народом. 15 І почавши приповідь свою промовив він: Білеам се Беоренко рече-промовляє, той кому відкрито очі, рече і звіщає. 16 Той, хто чув від Бога слово в ночі, в сновидінні, очі ж мав тоді закриті, а все ж таки бачив. 17 Бачу його перед віччу, тільки не сьогодні, бачу його, та не зблизька, чую в мому дусі: сходить зоря із Якова, здіймається берло з Ізраїля, та й поламле Моабіям роги. Сетовим синам потужно черепи потрощить, і виски їм неощадно всім порозбиває. 18 Буде Едом із Сеїром у гіркій неволі, а Ізраїль добру славу ділами здобуде. 19 Із Якова вийде той, хто царів з їх престолів поскидає, і пустками городи поробить. 20 Побачивши ж Амалика, почав ще одну приповідь: Первим Амалик зробився між всіма царствами, та до впадку похилився, і буде остатнім. 21 А як побачив Кеніїв, сказав приповідь: Сів ти, Кенію, на скелі нерухомій твердо; 22 Та Ассур тебе в тяжкую одведе неволю. 23 Тоді сказав ще приповідь: Горе, горе, хто на світі буде пробувати, як Господь такий допустить допуст на потужних! 24 Припливуть з Киттиму судна аж у тую землю, та й Ассурове звоюють, підневолять царство. 25 І встав Білеам та й пійшов і став жити в домівці своїй; Балак теж пійшов своєю дорогою.