1 І рече Господь Мойсейові: 2 Повели синам Ізрайлевим висилати з табору всякого прокаженого й усякого з течивом і всякого, хто зробиться нечистим від мерця. 3 Як чоловіка, так жінку мусите висилати геть із табору, щоб не занечистили шатрів своїх, що серед їх я витаю. 4 І вчинили так сини Ізрайлеві; і стали висилати їх із табору; як приказав Господь Мойсейові, так і стали чинити сини Ізрайлеві. 5 І рече Господь Мойсейові: 6 Промов до синів Ізрайлевих: Коли чоловік або жінка вчинять який гріх проти людини, та спроневіряться тим Господеві, і провиниться душа, 7 Так покаятись мусять у грісі свому, котрим согрішили; і хто зробив кривду, мусить в повні вернути, та ще пятину того наддати, і тому віддати, кого скривдив. 8 А коли в людини та нема родича, щоб вернути йому кривду, так нехай верне кривду Господеві, і буде вона священникові, опріч барана жертви премирення, що буде на покуту за його. 9 І буде йому всяка жертва підношення з усяких святих приносів, що приносять їх сини Ізрайлеві священникові. 10 І все, що хто посвятить, буде його; що хто дає священникові, його буде. 11 І рече Господь Мойсейові: 12 Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Коли зверне жінка чия на бік, і спроневіриться чоловікові свому, 13 І зляжеться хто з нею, і буде воно втаєно від очей чоловіка її, і тайкома нечистою стала вона, та нема свідка проти неї, а самої не поймано на вчинку; 14 Та ревнивий дух схопить його, і буде він ревнувати на жінку, як вона опоганилась; або зійде на його дух ревнивий, і стане він ревнувати на жінку свою, а вона не опоганилась; 15 То приведе чоловік той жінку до священника, і принесе приніс її задля неї, десятину ефи ячмінної муки; не наливати ме олії на неї і не класти ме ладану; бо се приніс за ревнуваннє, хлібний приніс на спомин, що нагадує провину. 16 І скаже їй приступити священник, і поставить її перед Господом. 17 І возьме священник води святої в посудину глиняну; та возьме священник пороху, що на долівці в храмині, та й вкине його в воду. 18 І поставить священник жінку перед Господом, і відкриє голову жінці, і положить на руки її хлібний приніс поминальний; се приніс за ревнуваннє; а в руці священника буде гірка вода, що наводить прокляттє. 19 І заклинати ме священник її, і казати ме жінці: Коли не лежав ніхто з тобою, і коли ти, бувши за чоловіком твоїм, не спроневірилась мужові нечистотою, то будь не пошкоджена від сієї води гіркої, що наводить прокляттє; 20 Коли ж ти, бувши за чоловіком твоїм, спроневірилась і опоганила себе, і лежав з тобою хто окрім чоловіка твого, 21 І заклене жінку священник клятьбою прокляття, і промовить священник до жінки: І нехай зробить Господь проклятою і злорікою тебе серед люду твого, і нехай допустить, щоб опало лоно твоє і опух живіт твій. 22 І ся вода, що наводить прокляттє, увійде в утробу твою, щоб твій живіт опух і щоб лоно твоє опало. І скаже жінка: Амінь, амінь*! 23 І запише прокляття сі священник у книзї, та й змиє їх водою гіркою; 24 І дасть він жінці напитись гіркої води, що наводить прокляттє, щоб увійшла вода в неї для гіркості. 25 І возьме священник із руки в жінки приніс за ревнуваннє, і похитувати ме сим даром перед Господом, і принесе його до жертівника. 26 І возьме священник жменю із приносу, як частку на спомин та й пустить з димом на жертівнику; а потім дасть жінці води напитись. 27 А як дасть їй води напитись, то станеться, коли опоганилась вона і спроневіралась чоловікові свому, так вода, що наводить прокляттє, увійде в неї для гіркості, і опухне живіт в неї, та й опаде лоно в неї; і стане жінка проклятою між людом своїм. 28 А коли жінка не опоганила себе, а чиста вона, так буде непошкоджена і зачне насіннє. 29 Се закон про ревнуваннє: Як жінка, бувши за мужом своїм, зверне на бік і опоганить себе, 30 Або коли обійме чоловіка ревнивий дух, і ревнує він на жінку свою, і ставляє жінку перед Господом, так сповнить над нею священник увесь той закон. 31 І проститься чоловікові провину його, а жінка нести ме на собі гріх свій.