1 Мій сину! памятай, чого я тебе навчаю, й ховай заповіді мої в серці. 2 Бо з ними жити меш на світі довголітен, і спокій принесуть вони тобі. 3 Нехай любов тебе не кидає та правда; носи на шиї їх і напиши на таблиці серця твого, — 4 А станешся любим і приятним і Богові й людям. 5 Надійсь на Господа всім серцем твоїм і не покладайся на власний твій розум. 6 У всіх стежках твоїх думай про його, а він простувати ме шляхи твої. 7 Премудрим сам себе не величай у думці; бійся Господа й остерегайсь лихого. 8 За се пошле тобі у тіло він здоровлє й силу в кості твої. 9 Шануй Господа приносами з майна твого й з первоплодів усього, що Бог тобі зародить, 10 А набиті будуть гумна твої і тискарні в тебе будуть переливатись молодим вином. 11 Кар Господніх не відкидай, мій сину, й не вважай собі за тягар картання його; 12 Кого бо любить Господь, того він і карає, і ласкавий він до того, як отець до сина свого. 13 Блажен той чоловік, що придбав собі мудрість, і чоловік, що вмів добитися до знання. 14 Бо набуток се ліпший як набуток срібла, і хісна з його більш як із золота. 15 Коралі дорогі, да не такі як мудрість, і нічо з того, що ти бажаєш, не зрівняєся з нею. 16 В правій руці в неї — життє на світі довге, а в лівій у неї — багацтво й слава. 17 Усі шляхи її — шляхи приятні, і всі стежки її — задоволеннє (серця). 18 Вона — деревом життя про тих, хто її здобуде, й щасна доля тих, хто її держиться. 19 Премудростю Господь поставив землю, а розумом утвердив небо. 20 Його премудростю створились (морські) безодні, і хмари кроплять росою. 21 Мій сину! не спускай їх із очей твоїх; ховай розум і розумную обачність. 22 Вони будуть жизнею душі твоїй і окрасою шиї в тебе. 23 Тоді ходити меш безпечно дорогою твоєю, й нога твоя не спіткнеться. 24 Коли лягати меш — не будеш боятись, а коли заснеш, — сон твій солодкий буде. 25 Не злякаєшся наглого страху, ані пагуби від безбожників, як на тебе спаде; 26 Бо Господь буде надією тобі, й стерегти ме, щоб за ногу не спіймався. 27 У нужді помогти бідасі не одхиляйся, коли рука твоя здоліє се зробити. 28 Не говори твойму ближньому: Йди собі й прийди знов, завтра дам тобі, коли маєш при собі. (Бо не знаєш, що принесе день завтрішній.) 29 Не мисли зла тому, хто безпеч із тобою живе. 30 Не сварись із чоловіком, не маючи причини, як він тобі не заподіяв злого. 31 Не завидуй чоловікові, що поступає напастливо, й не вибирай для себе дороги його; 32 Бо гидує Господь переворотним, а з праведними у нього спільність. 33 Господнє прокляттє на домівці безбожних, а праведних житло він благословить. 34 З недовірків Господь сьміється, покірним же дає він благодать. 35 Розумні одержать славу, а тих, що без ума, ганьба окриє.