126
Посходня пісня. Як вертав Господь невольників Сиона, були ми, наче в сні нам здавалось. Тоді були уста наші повні втіхи, а з губ наших пісні лунали. Тоді між народами казали: Велике діло сотворив Господь над ними! Велике диво явив Господь над нами; ми раділи серцем. Верни, Господи, невільників наших, як потоки на спражену землю! Хто сіє з сльозами, той збере з піснями. Іде з плачом, несе сімя сіяти; вертає домів веселий, несучи снопи свої.