1 Проводиреві хора; псальма Давидова. Господи! Ти розглянув мене, і пізнав. 2 Ти знаєш, коли я сяду, і коли встану; ти з далека розумієш думки мої. 3 Ти бачиш стежку мою і місце відпочинку, і всі дороги мої знаєш. 4 Бо ще нема слова на язику в мене, а вже ти Господи, добре все знаєш. 5 З заду і з переду обступив мене! і руку свою положив на мене. 6 Розуміннє, надто — дивне, надто високе для мене, не здолію збагнути його. 7 Куди йти мені перед духом твоїм, куди втекти мені від лиця твого? 8 Зійшов би я на небо, — ти там єси; спочив би я під землею, і там ти єси. 9 Взяв би я крила в зорі ранньої, та й на самому краю моря осівся, 10 І туди б рука твоя провела мене, і правиця твоя попала. 11 І сказав би я: Тьма таки покриє мене, то й в ночі стане світло кругом мене. 12 І тьма не затьмить перед тобою, і ніч ясніє як день; тьма — одно що світло. 13 Ти сотворив внутро моє; ти зложив мене в утробі матері моєї. 14 Прославляю тебе за те, що дав снагу мені предивну. Діла твої чудесні, душа моя добре се знає. 15 Не були втаєні кості мої перед тобою, коли в тайні постав я, як тая грудка в долішніх місцях землі штучно зложена. 16 Очі твої бачили зародок мій, і в книзї твоїй все було записано; минали дні, як кості творились, від часу того, як ще ні одної не було. 17 Як любі для мене думки твої, Боже! Як велика безліч їх! 18 Полічив би, та більше їх, як піску. Пробуджаюсь, і я ще з тобою. 19 О коли б ти, Боже, погубив беззаконника! І ви, людожери, відступіться геть від мене!… 20 Та ворогів твоїх, що згадують тебе для беззаконня, що за марним ганяють. 21 Чи не мати мені ненависті проти тих, що тебе ненавидять, і не гидитись тими, що проти тебе встали? 22 Повною ненавистю ненавиджу їх; вони вороги в мене. 23 Розглянь мене, Боже, і пізнай серце моє! Випробуй мене, і пізнай думки мої! 24 І подивись, чи йду я дорогою труду, і веди мене дорогою вічною.