141
Псальма Давидова. Господи! До тебе кликав я, поспіши до мене! Почуй голос мій, коли до тебе взиваю! Буде ж молитва моя, як кадило, перед тобою, простираннє рук моїх, як жертва вечірня! Постав, Господи, сторожу губам моїм! Пильнуй дверей уст моїх! Не дай серцю мому до злого прихилятись, в неправоті з людьми накладати, що беззаконнє творять; та й щоб не бути мені учасником ласощів їх. Нехай покарає мене праведний, — се доброта; нехай докоряє мене, — се олива на голову; не одвернеться голова моя, бо навіть за лихі їх вчинки буде моя молитва за них. Як скинуть суддів їх стрімголов із скелі, тоді буде чути слова мої, які вони милі. Як земля зʼорана і розбита, так кості наші розсиплються в челюстях пропасті підземної. Та на тебе, Господи, Владико мій, очі мої поглядають, на тебе вповаю; не відкинь душі моєї! Сохрани мене від сіл, що вони заставили на мене, і від западні тих, що творять діла беззаконні! 10 Дай беззаконним попасти в їх власні сіти, а мені перейти мимо.