1 Чого ворушаться народи, і люде промишляють про нікчемне? 2 Піднімаються царі землі, і князї радять раду проти Господа й проти Помазанця його: 3 Розорвім пута і скиньмо з себе посторонки їх! 4 Господь, що сидить на небесах, сьміється, і ругається над ними. 5 Тоді промовить до них у гніві своїм і яростю своєю перелякає їх. 6 Се ж я помазав царя мого над Сионом, святою горою моєю, 7 Ізвіщу проповідь, що сказав Господь до мене: Ти син мій, нині зродив я тебе. 8 Проси в мене, й дам тобі народи в насліддє, а кінці світа у владіннє. 9 Жезлом зелізним розібєш їх, як череповину потрощиш їх. 10 Зрозумійте ж се, царі, й одумайтесь, усі судді землі. 11 Служіть Господеві зо страхом, і радуйтеся з дрожаннєм. 12 Прославляйте Сина, щоб не прогнівився, а вам щоб не погибнути на дорозї вашій, бо скоро загориться гнів його. Блаженні всі, що надіються на його.