1 Давидова. Суди, Господи, тих, що зобіжають мене, побори тих, що йдуть боєм на мене. 2 Возьми щит і зброю, і стань до помочі мені! 3 Вийми меча, і загороди дорогу перед напастником моїм; скажи душі моїй: я твоє спасеннє! 4 Нехай осоромляться ті, що наважили на життє моє; нехай відступлять назад ті, що задумали зло проти мене! 5 Нехай вони будуть, як полова перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх. 6 Дорога їх нехай буде темна й ховзка, і ангел Господній нехай на здогін наступає на них. 7 Без причини бо заставили тайно сіти свої на мене, без вини викопали яму для душі моєї. 8 Нехай погибель спогонить його, щоб і не стямивсь, коли, — і сітка його, котру заставив тайно, нехай зловить його; нехай він впаде до неї на погибель. 9 А душа моя зрадується в Господі, і звеселиться від його спасення! 10 Всі кості мої скажуть: Господи! Хто рівня тобі? Тобі, що вирятував бідного від того, хто сильнійший як він; мізерного і бідолашного від грабителя його! 11 Встають несправедливі свідки, допитують в мене, про що я не знаю. 12 Добро віддячують мені злом; осиротіла душа моя. 13 А я, коли вони нездужали, надягав волосінну плахту, смиряв постом душу і молитва моя верталась до груді моєї; 14 Як для друга або брата, так я побивався; як за матірю падкуючи, так я в журбі хилився. 15 Коли ж я кульгаю, вони втішаються, зібравшись; злоріки зібрались проти мене, і я не знав про них; вони озьвірились на мене, і нема їм впину. 16 Вкупі з мерзенними брехунами скреготали вони зубами. 17 Господи, як довго будеш придивлятись? Верни душу мою з спустошення їх, від левчуків одинокую мою! 18 Буду прославляти тебе перед великим збором, величати проміж громадним людом. 19 Не допусти, щоб втішались надо мною ті, що ворогують на мене без причини, щоб прижмурювали очі ті, що ненавидять мене безвинно. 20 Бо не про супокій говорять вони; і проти тихих в країні зрада в них на думці. 21 І проти мене роззявили вони пельки свої, покликуючи: Ого! Ого! виділи очі наші! 22 Ти бачив, Господи, не мовчи! Господи, будь недалеко від мене! 23 Встань, і спогадай правду мою, Господи, Боже мій! Явись на правуваннє моє! 24 Признай мені правду по справедливості твоїй, Господи, Боже мій! Не дай їм втішатись надо мною. 25 Нехай не скажуть в серці своїм: От, того й ми бажали! Не дай їм сказати: ми його заїли! 26 Нехай повстидаються і осоромляться всі, хто втішається з мого нещастя! Нехай окриються ганьбою і соромом ті, що вихваляються проти мене. 27 Нехай радуються і веселяться ті, що любуються правдою моєю, і най завсіди кажуть: Великий Господь, що любується спокоєм слуги свого. 28 І язик мій звіщати ме про справедливість твою, про хвалу твою цілий день.