1 Проводиреві хора: під кобзу шестиструнну; для синів Корея в науку; пісня любощів. Із мого серця добре слово ллється. Я кажу: Моя пісня цареві! Язик мій, як тростинка в руці вправного писаря. 2 Ти красотою понад синами людськими; люба врода розлилась на губах твоїх; тому благословив тебе Бог по віки. 3 Привяжи, лицарю, меча твого на поясниці, меча слави твоєї і величия твого. 4 І в потузї твоїй йди щасливо задля правди і лагідності і справедливості; і навчить тебе страшного правиця твоя. 5 Стріли твої гострі в серце ворогам царя! Від них падають народи під тобою. 6 Престол твій, Боже, по всі віки, жезло правоти — жезло царства твого. 7 Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконнє; для того помазав тебе Бог, твій Бог, миром радості, понад товаришами твоїми. 8 Миро, алое і кассія, се все шати твої, що приносять тобі в палатах із слоневої кості, де звеселяють тебе піснями, виграваючи на струнах. 9 Між твоїми красотами царські дочки; праворуч коло тебе стоїть цариця в золоті Офирському. 10 Слухай, дочко, і глянь та й прихили ухо твоє, і забудь про нарід твій і дім батька твого! 11 І буде люба врода твоя цареві; як що він Господь твій, то поклонися йому чесно! 12 І дочки Тирські, дуки народів, з дарами шукати муть лице твоє. 13 Преславна там царівна; шати її золотом ткані; 14 У пишних шатах поведуть її до царя; за нею приведуть до тебе дівиць, другинь її. 15 Приведуть їх серед найбільшої радості і веселості, увійдуть вони в палату царя. 16 На місці батьків твоїх будуть сини твої; зробиш їх князями по цілій землі. 17 Згадувати му імя твоє всякого часу; тому прославляти муть тебе народи по віки вічні.