1 Наука Асафова. Для чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнів твій на стадо пасовиска твого? 2 Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, — ізбавив, як твоє насліддє, тую гору Сион, на котрій ти осівся! 3 Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у святині зруйнував ворог. 4 Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена. 5 Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавині ліса, 6 І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його. 7 З пожаром пустили святиню твою, осквернили дім імені твого. 8 Сказали в серці своїм: Нуте, винищимо їх до ноги! — Пустили з димом всі Божі собори на землі. 9 Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде. 10 Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє? 11 Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець! 12 Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землі. 13 Ти розділив море силою твоєю, розбив голови змиїв морських. 14 Ти потрощив голову левіятана, дав його на поживу людям в пустині. 15 Ти вітворив жерела і потоки; ти висушив прудисті ріки. 16 І день твій і ніч твоя; ти сотворив світло і сонце. 17 Ти утвердив всі гряниці землі; ти постановив літо і зиму. 18 Спогадай се: ворог поругав Господа, а народ безумний зневажив імя твоє. 19 Не попусти зьвірюці душу горлиці твоєї, не забудь на віки громаду нужденних твоїх. 20 Спогадай завіт! Бо темні закутки землі наповнились домівками насильства. 21 Нехай не вернеться з соромом пригноблений! Нужденний і бідний нехай возхвалять імя твоє. 22 Встань, Боже, суди справу твою! Спогадай щоденне руганнє беззаконного! 23 Не забудь крику ворогів твоїх! Буяннє тих, що проти тебе встали, не має кінця.