1 То ж благаю вас, браттє, щедротами Божими, представляйте тіла ваші (яко) жертву живу, святу, угодну Богові; (се) розумне служеннє ваше. 2 І не приладжуйтесь до віку сього, а переображуйтесь обновленнєм ума вашого, щоб довідуватись, що воля Божа добра й угодна і звершена. 3 Глаголю бо благодаттю, даною мені, кожному між вами, щоб не думав більш про себе, ніж треба думати, а думав тверезо, як Бог кожному уділив міру віри. 4 Бо яко ж в одному тілі маємо многі члени, усі ж члени мають не одно діло, 5 так многі ми — одно тіло в Христі, по одному ж, один другому члени. 6 Маючи ж дарування по даній нам благодаті неоднакі: чи то пророцтво (то й пророкуймо) по мірі віри; 7 чи то служеннє (пильнуймо) в служенню; чи то навчає хто — в ученню; 8 чи то напоминає хто — в напоминанню; хто дає, (давай) у простоті; хто старшинує, (старшинуй) з пильностю; хто милосердує, (милосердуй) з радістю. 9 Любов (нехай буде) нелицемірна. Ненавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго. 10 Братньою любовю (бувайте) один до одного ніжні; честю один одного більшим робіть; 11 у роботі не ліниві; духом горючі, Господеві служачі; 12 в надії веселі; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі, 13 у потребинах святих — подільчиві; до гостинності охочі. 14 Благословляйте тих, хто гонить вас; благословляйте, а не кленіть. 15 Радуйте ся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче. 16 Однаково один з одним думайте. Високо про себе не думайте, а до смиренних нахиляйтесь. Не бувайте мудрі самі в себе. 17 Нікому злом за зло не оддавайте. Дбайте про добре перед усіма людьми. 18 Коли можна, скільки (се) від вас, з усіма людьми майте мир. 19 Не відомщайте за себе, любі, а давайте місце гніву (Божому), писано бо: Мені відомщеннє, я віддам, глаголе Господь. 20 Оце ж, коли голодує ворог твій, нагодуй його; коли жаждує, напій його; се бо роблячи, уголлє огняне згребеш на голову його. 21 Не давай ся подужати злу, а подужуй зло добром.