1 Тим же то тепер нема ніякого осуду тим, що в Христі Ісусі не по тілу ходять, а по духу. 2 Закон бо духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха і від смерти. 3 Позаяк закон, ослаблений тілом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тіла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тілі, 4 щоб оправданнє закону сповнилось в нас, которі не по тілу ходимо, а по духу. 5 Которі бо по тілу, ті думають про тілесне, которі ж по духу, — про духовне. 6 Думаннє бо тілесне — смерть, а думаннє духовне — життє і впокій. 7 Тим що думаннє тілесне — ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може. 8 Хто бо по тілу, ті Богу вгодити не можуть. 9 Ви ж не по тілу, а в дусі, коли тільки Дух Божий домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його. 10 Коли ж Христос в вас, тоді тіло мертве для гріха, дух же живий ради праведности. 11 Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тіла ваші Духом своїм, що домує в вас. 12 Тим же то, браттє, ми довжники не тілу, щоб по тілу жити. 13 Коли бо живете по тілу, то помрете; коли ж духом діла тілесні мертвите, будете живі. 14 Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі. 15 Бо не прийняли ви духа неволі, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче! 16 Сей самий Дух свідкує нашому духові, що ми діти Божі, 17 коли ж діти, то й наслідники, наслідники Божі, а спільні наслідники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись. 18 Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас. 19 Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих. 20 Суєті бо твориво підневолилось не по волі, а через підневолившого, в надії, 21 що й саме твориво визволить ся з неволі зотління на волю слави дітей Божих. 22 Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досі. 23 Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тіла нашого. 24 Надією бо спаслись ми; надія ж видима не єсть надія; що бо хто бачить, чого й надіятись? 25 Коли ж надіємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо. 26 Так же само й Дух помагає нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступається за нас стогнаннєм невимовним. 27 Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за святих. 28 Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові (Його) покликані; 29 бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами. 30 А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого оправдив, тих і прославив. 31 Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас? 32 Він, що свого Сина не пощадив, а за всіх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує? 33 Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує! 34 Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христос умер, ба й воскрес; Він і по правиці в Отця, Він і заступається за нас! 35 Хто нас розлучить від любови Христової? чи горе, чи тіснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч? 36 Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полічено нас як овечок на заріз. 37 Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас. 38 Упевнив ся бо я, що ні смерть, ні життє, ні ангели, ні князївства, ні сили, ні теперішнє, ні будуче, 39 ні висота, ні глибина, ні инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашім.