1 Ледві Давид перейшов через гору аж се йде зустріч Сиба, слуга Мемфівостеїв з парою ослів навючених, що несли на собі двісті боханців хліба, сто вінків родзинків, сто вязанок фіґ і бурдюк вина. 2 І питає царь у Сиби: На що се в тебе? І відказує Сиба: Осли про царську челядь на їзду, хліб і овощ на харч прислузї, а вино на питтє потомленим у пустині. 3 І питає царь: Де ж син твого пана? І відказує Сиба цареві: Зіставсь у Ерусалимі, бо каже: Тепер дім Ізрайлів оддасть мені отецьке царство! 4 І рече цар Сибі: Оце ж усе, що було Мемфівостеєве, нехай буде твоє. І сказав Сиба, падаючи ниць: Ой коли б ти був ласкавий до мене, царю й пане мій! 5 Як дойшов же царь Давид до Бахурима, дивиться, йде звідти чоловік з родини Саулового дому, на ймя Семей Геренко; він ішов проклинаючи. 6 Та й метав на Давида й на всіх слуг двору Давидового каміннєм, дарма що ввесь люд і всі лицарі йшли праворуч і ліворуч його. 7 І кричав Семей клянучи: Втікай, втікай, убийнику й безбожнику! 8 Господь переніс на тебе усю кров Саулового дому, що ти намість його зробивсь царем, і передав Господь царство твойму синові Абессаломові, а тепер прийшла на тобе лиха година, бо ти чоловік крові. 9 І каже Абесса Саруєнко цареві: Як важиться сей здохлий пес проклинати пана мого царя? Пійду й зітну йому голову! 10 Царь же рече: Яке вам діло до мене, Саруєнки? Нехай він проклинає, бо се Господь допустив йому, проклинати Давида. Хто ж тут скаже: Як важишся ти на се? 11 І говорив Давид Абессі й усему дворові свойму: Коли мій син, що вийшов із мого тіла, важить на мою душу, так ще більше сей Беняминій. Не чіпай його, нехай проклинає, бо се повелів йому Господь. 12 Може зглянеться Господь на моє пониженнє й відплатить мені добром за теперішний проклін. 13 От і йшов Давид із людьми своїми своєю дорогою. Семей же йшов попід горою поровень з ним; ійшов і проклинав та метав каміннєм і землею на них. 14 І добравсь утомлений царь із усім людом, що був при йому, (до Бахурима) й оддихав там. 15 Абессалом же з усіма мужами Ізрайлевими прийшов у Ерусалим та й Ахитофел із ним. 16 Увійшовши ж до Абессалома Давидів приятель, Архієць Хусій, промовив: Витай царю! Витай царю. 17 І питає Абессалом Хусія: Така ж твоя прихильність до твого приятеля? Чому ти не пійшов з твоїм приятельом? 18 І відказує Хусій Абессаломові: Кого вибрав Господь і сей люд і ввесь Ізраїль, до того й я горнусь і при тому зостанусь. 19 Се одно; а друге: кому ж я маю служити? Чи ж не синові його? Як служив я твойму панотцеві, так служити му й тобі. 20 І поспитав Абессалом ув Ахитофеля: Порадь нас, що нам чинити? 21 І відказує Ахитофел Абессаломові: Удайся до панотцевих наліжниць, що він зоставив тут стерегти палату; й почує про се Ізраїль, що зробився ти ненавидним панотцеві твойму, й всі твої прихильники наберуть духа. 22 І напяли Абессаломові намет на крівлі, й ввійшов Абессалом перед очима всего Ізраїля до наложниць отця свого. 23 Рада ж Ахитофелева була здавна така важка, неначе рада самого Бога. Такою була всяка рада Ахитофелева й в Давида й в Абессалома.