Псалом 62
Псалом Давидів, коли він був у пустелі Юдейській.*
Боже, Ти – мій Бог, Тебе я пристрасно шукаю.
Душа моя спрагла Тебе,
тіло моє тужить за Тобою
у землі висохлій і виснаженій, де немає води.
 
Так я споглядав Тебе у святилищі,
щоб побачити могутність Твою і славу.
Бо милість Твоя краща від самого життя,
тому вуста мої хвалитимуть Тебе.
Я благословлятиму Тебе, поки житиму,
в ім’я Твоє піднесу мої руки.
Неначе лоєм і олією, насичується душа моя,
і вуста мої радісно прославляють Тебе,
коли я згадую Тебе на моєму ложі,
у нічні години роздумую про Тебе.
Бо Ти був мені допомогою,
і в тіні Твоїх крил я радітиму.
Прилинула до Тебе душа моя,
правиця ж Твоя підтримує мене.
 
10 А ті, хто прагне загибелі для душі моєї,
нехай зійдуть у глибини землі.
11 Нехай віддані мечу,
вони стануть здобиччю лисиць.
 
12 Цар же нехай радіє Богом,
нехай прославляють Його всі, хто Ним присягає,
та замовкнуть вуста тих, хто промовляє неправду.
* Псалом 62:1 Див. 1 Сам. 23–24; 2 Сам. 15:13–17:29. Псалом 62:11 Або: здобиччю шакалів.