1 По Сауловій смертї, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два днї, 2 Приходить на третий день несподївано чоловік із табору Саулового; одїж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землї. 3 І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втїк із табору Ізрайлевого. 4 І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтїкало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли. 5 І питає Давид молодика, що принїс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли? 6 І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь — Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його. 7 Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую! 8 Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій. 9 І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї. 10 І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові. 11 Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники. 12 І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча. 13 І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки. 14 Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього? 15 І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він. 16 Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому. 17 І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном, 18 (І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив: 19 Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі? 20 Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних. 21 Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю. 22 Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром. 23 Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева. 24 Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало. 25 Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх. 26 Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був менї найдорожший; ти менї ба й над жіноче серце був любіщий! 27 Як се впали такі сильні, як погибла збруя воєнна?